І тут виникає питання про цінності. Уявімо собі людину, у якої все є — точніше, яка не має проблем із придбанням чого завгодно. Як її назвати? Скоріше за все — багатою. Як виміряти її багатство? Це, насправді, далеко не пусте питання. Це одне з найважливіших питань для розуміння економіки. Для наочності візьмемо три типи багатої людини — мільярдера Гейтса, товариша Сталіна і якогось святого відлюдника Брахмапутру. Мільярдер Гейтс може отримати багато речей тому, що володіє великим запасом грошей. Товариш Сталін може отримати будь-яку доступну в природі річ без жодних грошей, тому що він товариш Сталін. Святий відлюдник нічим не відрізняється від цих двох персонажів — бо він теж має все, що йому потрібно. Троє цих людей, незважаючи на великі відмінності між ними, безумовно, багаті.
Ще один приклад. Думаю, багато хто чув вислів «старі гроші». Старі гроші — це не стільки самі гроші, скільки капітал, зв’язки, досвід та інші можливості. Вони дозволяють їхнім власникам отримувати те, що інші не можуть отримати й за гроші. Чи багаті власники старих грошей? Безумовно. Але їхні статки в чистій грошовій формі можуть бути незначними.
Багатство в рамках цієї заметки можна визначити як легкість, з якою ми можемо отримати блага, що нам потрібні. Однак повернімося до цінності. Тепер нам легше буде розібратися з нею. Одна з причин, чому люди погано розуміють те, що самі ж і роблять, полягає в тому, що та версія економічної мови, з якою ми стикаємося в повсякденному житті, робить акцент на різного роду цифри та «показники». У цій мові цінність має грошовий вираз — ціну. Але ось просте питання — що відбувається з товаром після того, як його куплено? Яка тепер його ціна? Куди вона раптом зникла?
Коли ми почнемо розбиратися в цьому, то побачимо, що не так товари володіють цінністю, як уявлення про цінність благ породжують до життя ті чи інші товари. Скільки вам потрібно автомобілів марки «Порш» для щастя? Або ви віддаєте перевагу «Роллс-Ройсу»? Скільки коштують книжки, які ви купили, але так і не прочитали? Чому ви кажете, що «ніколи не одягнете ці штани»? І чим вам так не подобаються блискучі спортивні штани зі смужками? За моїми спостереженнями, кожен українець є власником чималого запасу білизни. При цьому використовується лише мала її частина. Це добро дісталося йому ще з часів, коли білизна була не просто ганчірками, а ознакою статусу. Інші товари такого самого типу, наприклад килими та кришталь, незважаючи на те що продавалися свого часу за серйозну ціну й ще й «з-під поли», тепер не тільки не купуються, а виганяються з ганьбою з сучасного житла. Ці приклади можна продовжувати до безкінечності.
Цінність має виключно суб’єктивну природу. Те, що потрібно одному, зовсім не підходить іншому, і саме ця обставина (те, що всі ми різні) є причиною існування такого явища, як «економіка». Навіть речі, які здаються нам безумовно об’єктивними, такі як їжа та дах над головою, не є такими. Об’єктивність означає, що ці потреби існують незалежно від нашої волі, однак очевидно, що це не так. Люди можуть добровільно відмовлятися від їжі заради досягнення інших цілей, які вважають більш важливими.