Хороша теорія хороша саме тим, що підтверджується практикою. Автор цих рядків постійно знаходить у житті приклади того, як працює економіка в описі австрійської школи. Візьмемо, наприклад, таксі. Автор постійно користується його послугами, оскільки проживає у досить сумнівному, з точки зору транспорту, місці. Таксі є чудовою ілюстрацією кількох тез австрійської школи.
Теза №1: Конкурентний ринок — це демократія споживача. Оскільки я їжджу практично одним і тим самим маршрутом, то досить легко простежити зростання ціни. З 2004 року ціна мого маршруту зросла приблизно вдвічі. При цьому треба сказати, що я їжджу на «мінімалці». Ця пропорція буде набагато меншою, якщо порівняти вартість довших маршрутів — іноді у мене навіть виникає відчуття, що вони стали дешевшими в абсолютних цінах. Думаю, не треба говорити про те, як зросли за цей час усі інші ціни. Якщо додати до цього падіння доходів навіть в абсолютному вираженні, то можна сказати, що реальна ціна таксі дуже сильно впала за цей час.
Тим часом, цей ринок існує, і хоча, судячи з усього, на ньому досить важко втриматися, непомітно, щоб якість роботи таксі погіршилася. Це все до того, що насправді будь-який товар і послуга існують тільки тому і тільки допоки вони потрібні споживачеві. Наша суспільна думка, експерти та політики впевнені в протилежному — виробництво є якоюсь самоціллю, виробництво саме по собі приносить прибуток, а споживач — це якийсь об’єкт, що бездумно споживає все, що йому втовкмачують. Для них життєздатність бізнесу таксі в українських умовах і його здатність забезпечити споживача, знижуючи при цьому ціну, — нерозв’язна загадка.
Ну, а як же зростання цін на бензин, інфляція, а також зростання цін з інших причин — адже все це має вплинути на вимоги таксистів до своїх доходів. За логікою, яку ви зустрінете скрізь, де розмірковують про економіку, величезне зростання цін на всі товари і послуги має призвести до пропорційного зростання цін таксистів. Однак цього не відбувається. «Такого явища, як інфляція витрат, не існує. Ні підвищення ставок заробітної плати, ні підвищення цін на нафту, ні навіть зростання цін на імпорт загалом не можуть підняти сукупну ціну всіх товарів допоки покупцям не надається додаткових грошей на їх купівлю» — казав Фрідріх фон Гаєк. І це теза №2. Ціни не визначаються витратами. Ціна є результатом копіткого пошуку прибутку, що залежить від маси умов і, перш за все, від «обставин часу і місця». Безумовно, витрати впливають на ціни, але цю залежність варто було б зображувати як «витрати залежать від цін», а не навпаки, як це роблять у нас.
Але як же, скажуть автору, ось тут Гаєк чітко говорить про те, що якщо покупцям надати гроші, ціни зростуть. Нашому покупцеві постійно надають нові гроші, скажуть автору, а ціна на таксі майже не змінюється. Правильно, скажу я, і це — теза №3. Цінність визначається особистою шкалою переваг. За гречку наш покупець готовий платити більше, а за таксі — ні. Таксі поки що вважається розкішшю, а не засобом пересування, і людей, які так вважають, значно більше. Якби в нашому суспільстві було більше потвор типу мене, ціни на таксі давно б піднялися, а на гречку — ні. До речі, після Нового року таксі спробували створити картельчик і втримати новорічний тарифчик, який був разів у два вищий за звичайний. Не вийшло. Не хоче покупець платити більше.
Приклад таксі — приклад дивовижної сили самоорганізовуваної співпраці людей, яку називають «ринок». Що держава не робить, а таксі все одно працює і приносить користь людям по все більш низьких цінах. Я з жахом думаю про те, що плани державного втручання в цей бізнес, які періодично виникають у владних кабінетах, будуть реалізовані. Ось тоді ми побачимо і зростання цін, і відсутність послуги… А поки — виходьте без дзвінка.