Такий вид регулювання, як протекціонізм, є по суті прямим наказом громадянам країни купувати певні товари за вищими цінами. Він не має жодного економічного обґрунтування — ще Рікардо сформулював «закон об’єднання», згідно з яким, навіть якщо одна країна виробляє всі продукти краще за іншу, торгівля між ними все одно приносить прибуток, оскільки дозволяє кожній стороні зосередитися на тому, що в неї виходить найкраще. Протекціонізм же безпосередньо спрямований на зростання цін, адже він виступає проти поділу праці — одного з головних чинників, що роблять товари дешевшими. Протекціонізм, доведений до логічного завершення, — це ситуація, коли кожен виробляє всі товари у себе вдома, нічого не купуючи і не продаючи.