Виробництво грошового товару — така сама діяльність, як і будь-яка інша, і воно вимагає витрат. «Рідкість» — одна з причин, чому якийсь товар саме тут і зараз стає грошима. На практиці це зазвичай означає, що виробництво грошей обходиться досить дорого. Водночас, однією з причин, чому товар перестає виконувати грошову функцію, є зміни в продуктивності праці (технології тощо), що дозволяють виробляти гроші у великих кількостях. Наприклад, виявилося, що залізо не підходить на роль грошей, оскільки його запаси досить великі, і при певному рівні технологій його можна виробити досить багато.
Значення має не кількість грошей сама по собі, а швидкість, з якою може бути збільшено їхню пропозицію. Коли пропозиція грошей змінюється швидко, відбувається спотворення цінової сітки, причому спричинене не зміною попиту і пропозиції, а грошовими причинами. Це призводить до хаосу, і, якщо це триває довго, ринок починає шукати інший товар на роль грошей.
Навіть сучасні уряди, які виробляють гроші з витратами, що дорівнюють нулю, тим не менш намагаються тримати себе в руках і не переходити якусь (насправді нікому невідому) межу, що призводить до гіперінфляції — стану, коли публіка навіть в умовах наказних грошей шукає інші засоби обміну та відмовляється від «національної валюти».