Серед обставин, що дозволили державі привласнити грошову систему суспільства, не будемо забувати про відсутність адекватної теорії грошей. Економіка — відносно молода наука. Коли господарська діяльність людини стала предметом наукового інтересу, обширна господарська та фінансова практика вже існувала. Зокрема, в нашій темі — напівлегальна практика часткового резервування та перші центральні банки. Все це видавалося само собою зрозумілим, і знадобилося чимало часу, щоб з’ясувати: без цього можна було б і обійтися. Незважаючи на це, піклування про загальне благо змушувало кращих синів різних вітчизнян наводити лад у фінансовій системі — зокрема, прив’язувати державні банкноти до золота (думка цілком слушна). Роберт Піль став авторцем закону про Банк Англії, який прив’язував емісію державних банкнот до золотого резерву державного банку. Правда, теорія того часу (1844) вважала грошима лише готівку — банкноти. Згодом з’ясувалося, що депозити теж потрібно враховувати. Особливо це очевидно сьогодні, коли 80% усіх грошей — це просто записи в банківських книгах. Загалом, із затії Піля нічого не вийшло — начебто й золотий стандарт, а все одно — інфляція та кризи.
Адекватна теорія грошей з’явилася лише в першій половині XX століття, коли привласнення державою грошової системи вже добігало кінця.