Проте, поки обмін здійснюється за допомогою монет, псування монети легко виявити зважуванням. Монети різних держав і приватного карбування обмінюються за вагою, адже грошима є не якийсь «тугрик», а міра дорогоцінного металу. Усе ускладнюється, коли з’являються банківські розписки на пред’явника. Ці розписки банк видає замість покладених до нього монет та злитків. Згодом вони починають обертатися нарівні з грошима. Але що на них написано? «Видати пред’явникові цього стільки-то фунтів стерлінгів». Або франків — або доларів. Тобто, знову-таки, не вага грошового металу, а грошові одиниці. Згодом на розписках стали просто писати «5 фунтів» або «20 доларів». Так з’явилися банкноти. Оскільки обіг розписок виявився зручнішим за монети, поступово саме їх почали вважати грошима.