Фрідріх фон Гаєк колись досить точно визначив проблему центральних банків. Справа в тому, писав Гаєк, що вони виконують два суперечливі завдання — «забезпечувати людей грошима» та «фінансувати уряд». Ми бачили, що центробанки спочатку виникли саме для фінансування уряду. Грошима людей забезпечувала гірничодобувна промисловість. Уряд не контролював кількість грошей і швидкість їх емісії, хоча, звичайно, дуже цього хотів. Однак поява законного платіжного засобу та факт неможливості банкрутства центрального банку призвели до монополії держави на гроші. «Потреби уряду» задовольнялися за рахунок монополізації грошового обігу. Банки зберігали свої резерви в центральному банку, а банківська система в цілому емітувала державну грошову одиницю. Цілком закономірно, що незабаром центробанк отримав можливість через управління резервами комерційних банків регулювати кількість фідуціарних грошей в обігу. Так центральні банки поєднали в собі дві суперечливі функції — «забезпечувати людей грошима» та «фінансувати уряд». З цього моменту з’явилися так звані фіатні, або «наказні», гроші — ті самі, якими держава зобов’язує нас користуватися сьогодні.