Інфляція, як ми з’ясували, існує тому, що вона необхідна державі та політично набагато зручніша за звичайне оподаткування. Однак інфляція та державна монополія на гроші мають «побічні ефекти», що є не меншою мірою вигідні державі й руйнівні для суспільства. Перш за все, це обмеженість, а в багатьох випадках і безглуздість заощаджень. Немає сенсу (а часто просто неможливо) заощаджувати, якщо завтра все може зникнути внаслідок інфляції чи девальвації. Це робить людей залежними від держави. І це стосується не лише пенсійної системи, а й, наприклад, систем взаємного страхування чи взагалі діяльності «складчиною», яка в умовах інфляції стає вельми утрудненою. Якщо ми говоримо про горизонтальні зв’язки та громадянську активність як про альтернативу державі, то для їхнього укорінення потрібні тверді гроші.
Грошова монополія також полегшує роботу принципу «розділяй і володарюй». Вкладники банків самі й цілком добровільно борються з банк-ранерами, «чутками» та «панікою», працюючи на систему, яка грабує їх і їхніх співгромадян. Позичальники шантажують уряд та центробанк, і ті «йдуть назустріч» — за рахунок платників податків, зрозуміло. Можна знайти багато прикладів такого роду.