По-перше, змова — це підтвердження звичної та зручної картини світу. При цьому важливе не стільки сама картина, скільки емоційне ставлення автора конспірологічної теорії до її учасників — «хорошим» і «поганим» хлопцям. Ось типовий приклад тексту, викликаного конспірологічним мисленням: замітка в газеті «Гардіан», автор якої стверджує, що «капіталізм» зацікавлений у розвалі сім’ї та інших речах. Справа в тому, що автор не любить «капіталізм». Якби, скажімо, спостерігалася тенденція до зростання сімей та кількості дітей, і ця тенденція не подобалася б автору, він теж звинуватив би в ній «капіталізм», який, мовляв, зацікавлений у зростанні чисельності населення і наживається на можливості продати більше дитячих іграшок. Насправді, «капіталізм» витягує прибуток із будь-якого стану справ, корпорації завжди тримають ніс за вітром, але не вони його створюють.