---
title: "Чому держава виробляє маячню і чому вона завжди це робитиме"
slug: pochemu-gosudarstvo-proizvodit-marazm-i-pochemu-ono-vsegda-budet-eto-delat
tags:
  - "Про державу"
  - "Як це влаштовано"
weight: 221
---

Замітку про державу почну з парадоксального твердження: жодної держави не існує. У всьому світі ніхто й ніколи не стикався з державою. Ми вимовляємо це слово щодня і уявляємо державу ледве не як фізично існуючий суб'єкт. Але держава є не більш ніж абстракція, зручна для аналітичних і пропагандистських цілей. У реальному житті завжди і всюди, у всіх без винятку випадках, існує тільки взаємодія людей між собою. Проте ця взаємодія ніколи не буває абсолютно «чистою». Люди спілкуються не «з нуля», а на основі шаблонів поведінки — традицій, моралі, культури, звичок, досвіду тощо, тобто тих знань, які накопичені в соціумі і які він постійно виробляє. «Держава» є не більш ніж набір таких шаблонів поведінки: вони підказують нам, як себе поводити в тих чи інших ситуаціях, коли одні люди стикаються (або, навпаки, хочуть уникнути зіткнення) з іншими людьми, яких називають «чиновниками».

З цього твердження випливають два висновки, важливі для нашої теми. По-перше, на відміну від поширеного стереотипу, чиновники не існують окремо від держави. Не буває «доброї» держави i «поганих» чиновників при ній. **Держава завжди й усюди — це саме конкретні чиновники і ваші шаблони поведінки, які підказують, як себе з ними поводити.** По-друге, якщо держава — це всього лише група людей і шаблони, пов'язані з їхньою діяльністю, то відповідь на питання, чому «держава» поводиться так, а не інакше, криється в особливостях поведінки цих людей.

Головна особливість чиновників полягає в тому, що їм належить монополія на насильство. Тобто ці люди можуть наказувати іншим, як поводитися, і карати їх, якщо їм щось не подобається. Важливим наслідком цього «права» є те, що чиновники «на законних підставах» регулярно привласнюють собі частину вашого доходу — податки.

Особливості поведінки чиновників добре помітні, якщо порівняти їх із поведінкою підприємців. Чому йдеться саме про підприємців? Справа в тому, що держава пояснює своє існування тим, що надає послуги. Цим самим займаються й підприємці. Підприємництво тут потрібно розуміти максимально широко — будь-який соціальний активіст у даному випадку є підприємцем.

Розглянемо випадок ідеальної держави, яка існує виключно за гроші платників податків, не вдаючись до інфляції та позик, у якій чиновники роблять тільки те, що їм сказали, і в якій немає корупції. Виборці в цій державі теж ідеальні: вони здатні прочитати, зрозуміти й адекватно оцінити передвиборчі програми, а політики завжди роблять те, що обіцяють.

|                                      | Підприємці                                                                                                                                                                            | Чиновники                                                                                                                                                                                                                  |
|--------------------------------------| ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- | -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- |
| Мета                                 | Поліпшення становища (отримання прибутку)                                                                                                                                            | Поліпшення становища (отримання прибутку)                                                                                                                                                                                  |
| Хто узгоджує цілі та засоби         | Прибутки та збитки                                                                                                                                                                    | Виборці голосують тільки за цілі. Засоби, як правило, обираються довільно в подальшій діяльності.                                                                                                                         |
| Коли починається діяльність         | Коли люди добровільно відмовляються від одних благ на користь благ, що виробляє підприємець.                                                                                         | Не на підставі добровільного вибору, а на підставі думки одних людей (експертів, ідеологів, теоретиків) про те, як мають поводитися інші, щоб настало певне становище, яке ці експерти наразі вважають «добрим».         |
| Коли припиняється діяльність        | Люди більше не купують блага, що створює підприємець, вони надають перевагу іншим.                                                                                                    | Довільно                                                                                                                                                                                                                   |
| Хто виправляє помилки               | Інші підприємці                                                                                                                                                                        | Довільно                                                                                                                                                                                                                   |
| Хто платить за помилки              | Підприємець, частково — споживач                                                                                                                                                       | Платник податків                                                                                                                                                                                                           |
| Як виникає дохід                    | Задоволення потреб інших людей                                                                                                                                                        | Звітність, пов'язана з довільними критеріями                                                                                                                                                                               |
| Як виникає прибуток                 | Як результат пошуку розбіжності в суспільстві: високий прибуток свідчить про наявність розбіжності і є сигналом для докладання зусиль інших підприємців.                            | Шляхом захоплення сфер діяльності у підприємців або винайдення нових державних функцій.                                                                                                                                     |
| Звідки беруться ресурси для діяльності | Купуються в інших підприємців                                                                                                                                                          | Привласнюються під загрозою покарання (податки)                                                                                                                                                                             |

Відзначимо ще кілька моментів, пов'язаних із відповідальністю та виробництвом інформації. По-перше, у державі не працює відповідальність як інструмент управління. Покарання та заохочення чиновника пов'язані з виконанням ним інструкцій і гарною звітністю, а не із задоволенням реальних потреб людей. Що гірше, навіть ця робота оцінюється довільно. Звідси відомий вислів радянських часів про «заохочення непричетних і покарання невинних». Він правильний для будь-якої держави.

По-друге, вважається, що «люди перекладають відповідальність на державу», коли, наприклад, покладаються на державну поліцію чи медицину. Це погано, але вдвічі гірше, оскільки насправді жодного «перекладення» не відбувається. «Перекласти відповідальність» неможливо, адже це передбачає повну тотожність між опікуном і його підопічним. Куди ж дівається відповідальність у цьому випадку? Правильно: її просто не існує, а отже, управління теж не може бути ефективним.

По-третє, будь-яка складна діяльність є послідовністю кроків. На ринку кожен крок забезпечує своя група підприємців, які відповідають доходом за оптимальність своєї діяльності. Щоб виробляти, скажімо, комп'ютер, мільйони інших підприємців повинні працювати в кількох тисячах галузей, проходячи, за словами Мізеса, щоденний плебісцит у споживачів їхньої продукції.

Держава замінює цю діяльність інструкціями. Усі проміжні кроки виконують люди, які діють за принципом «як би чого не вийшло». Їхня діяльність оцінюється не споживачами, а начальниками, тобто оцінюється довільно. За кінцевий результат хоч якось відповідають люди на виборних посадах, але таких меншість. Переважна більшість держави складається з призначуваних чиновників, які розглядають результат виключно з точки зору звітності.

По-четверте, щось нове на ринку з'являється в результаті використання тих можливостей, які створила попередня діяльність його учасників. Підприємництво полягає в пошуку та розпізнаванні цих можливостей, що, у свою чергу, створює нові можливості — і так далі. Тобто ринок не може «вигадати комп'ютер». Комп'ютер може «вигадатися» як результат діяльності безлічі людей на ринку, як **можливість, розпізнана одним із підприємців** (Стівом Джобсом, Біллом Гейтсом). Уряд ігнорує цей процес. Він вважає, що достатньо проголосити «благи» цілі й наказати людям діяти для їх досягнення. Проте **скасувати** цей процес жодному урядові не під силу. Тому уряд може бути ефективним, тільки якщо він залізе кожному в голову й матиме всю доступну кожному інформацію та її єдино правильну інтерпретацію. Але й цього недостатньо. Уряд повинен також мати ту інформацію, яка **ще не створена** і наразі перебуває в процесі створення. Простими словами, уряд може приносити користь, тільки якщо перебуватиме в майбутньому й управлятиме нами, нещасними, звідти.

Тепер можна зробити певні висновки. Держава завжди вироблятиме «маячню», тобто абсурдні, з погляду здорового глузду, рішення, оскільки її діяльність існує заради неї самої, оцінюється нею самою і має постійне безкоштовне джерело ресурсів. Саме **відчуття абсурду виникає від того, що в реальному світі ресурси платні, а успіх діяльності оцінюють люди, які споживають створені вами блага**.

Держава завжди прагнутиме робити дві взаємопов'язані речі — максимально розширювати свої повноваження та обмежувати нашу свободу. Загалом кажучи, саме наше існування є джерелом проблем і поганої звітності для чиновника. Ідеалом держави є казарма.

Оскільки держава — це шаблони поведінки, можна сказати, що **«розвинені країни» поки що відрізняються від нас уявленнями людей про те, що дозволено, а що заборонено робити тим, хто називає себе державою**. Відповідно, у цих суспільствах держави поки що мають менший обсяг повноважень. Звідси випливає безглуздість усіляких «реформ», особливо тих, що засновані на ідеї «зробити як у них». Єдине доступне нашому суспільству рішення проблеми «державного маразму» — ліквідація його джерела.