Парадокс класу

Тут потрібно одразу зазначити ось що. Якщо міркувати послідовно і логічно, неважко дійти до певного смислового тупику: рано чи пізно з’ясується, що ніяких класів не існує, бо для них не може бути точних визначень. Ну, наприклад, марксизм вигадали представники середнього класу — і вони ж завжди були головними революційними заводилами. Так само виявиться, що майже завжди та чи інша значуща соціальна активність здійснюється або натхненна людьми, які за всіма ознаками — освітою, кваліфікацією, навіть доходами — є представниками середнього класу. Вони дуже часто бувають лідерами як революцій, так і контрреволюцій, і вони ж становлять безпринципне пасивне «багно». Інакше кажучи, зрозуміти, де вони діють як приватні особи, а де — як представники певної групи, неможливо. Єдиний спосіб уникнути цих тупиків, залишаючись при цьому в межах теми, — заздалегідь вирішити, що ми міркуємо в рамках людської діяльності, а не природничих наук. Тобто нас цікавлять ситуації, коли великі групи людей відіграють подібні соціальні ролі, а не певні універсальні моделі.