Мізес у своїй «теоремі грошової регресії» пояснив, чому ми користуємося паперовими грошима (хоча він зовсім не мав на меті це з’ясувати). Сьогоднішній попит на гроші ґрунтується на очікуваннях економічних суб’єктів щодо їхньої вчорашньої купівельної спроможності. Тобто фактично це історія грошей, прочитана навпаки — від бартеру, де золото було лише одним із товарів, до нинішніх паперових грошей, «предки» яких ще обмінювалися на золото. Якби того обміну на золото в минулому не було, ніхто б не користувався такими грошима зараз. До речі, відомі випадки введення паперових грошей, повністю нерозмінних і фіатних — у Китаї та Ірані за монгольських часів. Усі вони закінчувалися масовими бунтами. Сучасні нерозмінні гроші є відображенням розмінних, а ті, своєю чергою, — «справжніх» грошей. Однак купівельна спроможність таких грошей невпинно падає. Всупереч очікуванням монетаристів і кейнсіанців, які вважали, що «ціна золота забезпечується сильним доларом», після скасування «прив’язки» долара до золота в 1971 році він подешевшав щодо золота в 40 разів.