Людвіг фон Мізес говорив, що знання економіки — це своєрідний громадянський обов’язок сучасної людини. З усіх боків нас оточують явища, які є предметом цієї науки. Однак її не «проходять» у школі. Тому уявлення більшості людей про те, що відбувається, ґрунтуються на своєрідній «побутовій очевидності», тій самій, що говорить нам, ніби Земля плоска. Гірше того, що більшість мейнстрімних економістів солідарні з такою «побутовою очевидністю», але це вже зовсім інша тема.
Як завжди, в аферах такого роду ми маємо справу з напівправдою. Мавроді говорить, що «хазяї» друкують гроші й тому так добре живуть. Справді, на YouTube ви знайдете тисячі роликів, що викривають ФРС і стверджують, що вона (і будь-який інший центральний банк) «просто друкує гроші». Саме по собі це твердження правильне. Але лише одиниці таких роликів містять адекватні пояснення того, що на практиці означає «друкувати гроші», як саме це відбувається та до яких реальних наслідків це призводить. Більшість же, через поширене економічне неуцтво, задовольняється дивними й зовсім неадекватними висновками, які робляться з правильних посилок. Характерний приклад такої неадекватності — широко розповсюджене звинувачення ФРС у тому, що вона (о жах!) — приватна контора, нібито це має якесь значення, як юридично виглядає форма власності в монополії, будь-які спроби конкуренції з якою жорстко переслідуються державою.
Відсутність елементарних знань не дозволяє побачити просту річ — Мавроді обманює з самого початку, ще у своєму символі віри. Так, сучасні гроші — це піраміда. Але що пропонує Мавроді? Він пише: «Піраміди виробляють гроші. А це дозволено тільки Хазяям. Це їхня свята й невід’ємна прерогатива та їхня непорушна монополія. Право на виробництво грошей і робить їх Хазяями. А тут їх виробляють… раби!!!» Але це неправда. Мавроді не дає жодних шансів «рабам», жодних грошей раби у його піраміді не виробляють. Він просто створює свою маленьку пірамідку всередині піраміди «хазяїв». «Хазяї» як і раніше правлять балом, гроші, якими користується Мавроді, — це їхні гроші, вони регулюють грошову масу, встановлюють відсоткові ставки, проводять девальвації та «керовані інфляції».
Дії Мавроді відповідали б його заявам, якби він спробував організувати нову грошову систему, нову піраміду, зі своїм власним центробанком, грошовою одиницею та частковим резервуванням. І я б дуже хотів подивитися на те, наскільки швидко й як саме це для нього закінчилося. А поки що він робить — це легкі пустощі, нічим і нікому особливо не загрозливі, крім довірливих вкладників. Чисто теоретично Мавроді може «розгнати» банківську систему, оскільки відсоткові ставки МММ вищі за банківські, що створює попит на банківські кредити й, при масовому їх неповерненні під час обвалу піраміди, може спровокувати банківську кризу. Однак, повторю, це чисто теоретична загроза; для її реалізації необхідно, щоб у системі перебувало ну дуже багато людей. Та й по суті справи, це нічого не міняє для «хазяїв» — у них залишаються всі інструменти контролю, аж до «скасування» дискредитованої грошової одиниці та запуску нової на тих самих засадах.
Справді, державні фінанси — це піраміда. Однак вона влаштована набагато складніше за примітивну грошову піраміду Мавроді, і в ній переміщуються не просто грошові одиниці, а матеріальні й нематеріальні блага. У середньому приблизно кожні десять років (з 70-х — частіше) у тій чи іншій формі відбувається криза державних пірамід різного ступеня глобальності. Однак, на відміну від піраміди Мавроді, держава може надрукувати скільки завгодно грошей, і в неї ніколи не закінчуються клієнти. Більше того, участь у державній піраміді обов’язкова, а ухилення карається законом. Тому в Мавроді немає жодних шансів у конкуренції.