Економіка, і, мабуть, усі інші соціальні явища, зумовлені нічим іншим, як людською природою. Не будемо зупинятися на тому, звідки вона взялася і що саме означає, — для нашої теми це не важливо. Зупинимося на загальновідомому факті: людська незадоволеність. На відміну від тварин, людина ніколи не буває до кінця задоволена своїм становищем. Їй завжди здається, що могло б бути краще. І щойно вона бачить можливості для покращення, то починає діяти.
Ось єдина причина існування економіки. Економіка — це наука про діючу людину, а причиною її дії є незадоволеність. Для економіки жебрак у пошуках шматка хліба і мільйонер, що захопився, приміром, розведенням рибок, однакові. Бо причиною їхньої дії є те, що обоє вважають: могло б бути краще.
Здавалося б, просте твердження — з чим тут сперечатися? На боці цього твердження досвід усього людства, виражений у міфології, казках, літературі та життєвих спостереженнях. Однак ось що цікаво — журналісти, експерти й політики стверджують зовсім інше. Звісно, справа в них не доходить до прямого заперечення, але якщо відновити основу їхніх міркувань, вона виявиться зовсім іншою.
У політиків, журналістів і експертів усе виглядає об’єктивно. Тобто виявляється, що в нас існують якісь потреби, які повинні (і, головне, можуть!) бути задоволені. Об’єктивні потреби, як-от потреби в їжі, житлі та розмноженні. Ось навколо них, кажуть нам, усе й відбувається.
Ця точка зору дивним чином сусідить із життєвим досвідом людей, якому вона прямо суперечить. Згадую, як на виборах 1994 року українці, від малого до великого, немов папуги, повторювали одне й те саме: «ці вже наворувалися, прийдуть нові — знову почнуть». Так українці мотивували своє бажання голосувати за владу. Проголосували. І що, наворувалися, нарешті, ті, кого знову обрали? Ні, звісно. Неможливо наворуватися. Як кажуть, немає межі досконалості. Якби українці уважніше поставилися до власного досвіду, який зафіксовано найрізноманітнішими способами, вони б, можливо, вчинили інакше. Але досвід іноді важко витягти з-під куп «об’єктивних» текстів на актуальну тему.
Та що там далеко ходити. Подивімося на те, що відбувається зараз. Об’єктивно, друзі мої, ми живемо просто чудово. «Потреби в їжі, житлі та розмноженні» задоволені в нас на 110 відсотків. З голоду ніхто не пухне. Жити є де всім, розмножуватися теж. Чому ж ми такі незадоволені? Замисліться над цим простим фактом і над його інтерпретацією політиками, експертами та журналістами. Що вони пропонують вам як пояснення ситуації і, головне, виправдання власного існування? Вони постійно розповідають вам про мінімальні зарплати та споживчі кошики, про те, що все погано, бо вони такі малі. Ще вони кажуть, що багато хто живе за порогом бідності. Тобто якщо поріг бідності, скажімо, тисяча гривень на місяць, а ви отримали тисячу й одну, то вам одразу буде щастя. Ну хіба це не маячня?
Мабуть, об’єктивні потреби зовсім не об’єктивні. Вам не потрібна їжа взагалі, житло взагалі й розмноження з ким попало. Та й окрім цього, потрібно ще багато чого, причому сьогодні одного, а завтра зовсім іншого. Саме це й складає повсякденний зміст вашого життя, яке в його господарській іпостасі називається економікою.
На завершення, зупинимося на двох висновках, що ясно випливають із твердження про незадоволеність як причину економіки. Ці висновки добре ілюструють, наскільки базові уявлення визначають характер діяльності.