Обмін, суспільство і гроші

Всі знають, що обмін різко збільшує багатство, яке ми виробляємо. Можна не робити все самому, а обмінювати те, що робиш, на те, що потрібно. Обмін можливий тому, що ми всі різні і переймаємося різними речами в різний час. Обмін — це використання нашої несхожості собі на користь. В обміні шило не дорівнює милу. Хтось відмовляється від шила заради мила, хтось — від мила заради шила.

Тут дуже важливо ось що. Багатство виникає відразу в обох частинах нашої несхожості: і в шилі, і в милі. Якщо ж ви маєте справу з «одностороннім обміном», багатство не створюється, а знищується. Приклад. Злодій, украв у вас гроші і купив на них продукти. Відбувся перерозподіл, скажуть нам мейнстрімні економісти. Несправедливе, додадуть деякі. Але, в цілому, нічого страшного, скажуть вони, ви ж теж могли б купити на ці гроші ті самі продукти. Однак, на відміну від економістів, людський досвід не вважає, що тут «не сталося нічого страшного». Адже добровільного обміну між вами і злодієм не було. Злодій нічого не дав в обмін, і, отже, загальне багатство зменшилося. Якби ви добровільно і з чистим серцем подарували злодієві ці гроші, тоді справді нічого страшного б не сталося. У цьому прикладі, до речі, добре видно, що багатство неможливо виміряти. Але можна сказати, менше його стало чи більше.

Практика обмінів призводить до появи великого правила суспільства: якщо хочеш щось отримати від інших людей, дай їм щось корисне. Робити всякі гидоти виявляється невигідно і, насправді, непросто.

Зауважимо: у ході всієї цієї багатоклопітної діяльності люди, самі того не бажаючи, отримали побічні продукти у вигляді суспільних інститутів — наприклад, права і грошей.

Гроші вносять у розуміння реальності велику плутанину. Використання грошей створює враження, що вони самі по собі мають якусь цінність. Звісно, вони нею володіють (точніше — володіли), як товар-посередник. Але самі по собі, поки їх використовують як гроші, вони не є багатством. Ніхто не працює заради грошей. Усі працюють заради тих благ, на які їх можна обміняти.

Незважаючи на те, що обміни здійснюються за допомогою грошей і, як нам здається, заради грошей, насправді завжди обмінюються реальні цінності. Робітник «Южамаша» обмінює в крамниці одну десятимільйонну частину ракети на пляшку горілки. Модна співачка обмінює одну десяту своєї мега-пуперної хіта на заміський будинок. Ваш покірний слуга обмінює цю заметку на послуги ЖЕКу, можливість користуватися електрикою, газом та інтернетом протягом місяця, і так далі.

Відчуваю, що зараз мені скажуть: «Правильно! Ми нічого не виробляємо, і в цьому вся біда. Потрібно набудувати побільше всяких заводів, і тоді все буде добре!» Не буде. Реальні цінності — це те, що може бути обмінене на інші цінності. Це може бути і те, що виробляє завод. А може й ні. Усі бачені й почуті мною плани економічного порятунку України заздалегідь передбачають, що їхні точні результати вже відомі авторам і обов’язково матимуть цінність. Не потрібні ніякі плани, залиште цю справу людям — а вони розберуться.