Якщо дискусія заходить далі й переходить на суто економічні теми, у розмові зазвичай з’являються «забезпечені» та «незабезпечені» гроші. Це вже більш важливий, але й більш спірний момент.
Ідея «забезпечених» грошей призводить до дивного міркування про відповідність «товарної маси» «грошовій масі» та про необхідність зростання грошової маси разом із збільшенням кількості товару. У цьому ланцюзі, на основі якого будуються міркування про кризу та економіку, дивно все. По-перше, незрозумілий містичний зв’язок між «товарною масою» та «грошовою масою». Чомусь у ньому начисто ігнорується існування ціни, а також попиту і пропозиції. По-друге, зовсім незрозуміло, чому товарна маса має зростати. Якщо ви виробляєте товари кращої якості, які довше служать, вам потрібно їх менше.
Інакше кажучи, вихідне міркування про «зростання грошової маси відповідно до товарної» виходить із нинішньої економічної практики, у якій грошова маса, справді, постійно зростає, за винятком кризових ситуацій, коли вона «схлопується». Але це лише одна з можливих практик і, як бачимо, далеко не найкраща. Якщо згадати, що суть економічної діяльності полягає у задоволенні потреб, створенні можливостей та самореалізації, а не у виробництві товарів і грошей, то безглуздість цього тезису стає зовсім очевидною.