Прочитав сьогодні новину про те, як якийсь киянин продав нерухомість на 8,15 млн доларів. Його знайшли податківці і змусили сплатити 3,3 мільйона гривень.
Зрозуміло, що цю справу подають державою як перемогу миру і прогресу, але я зараз не про це. Коли говориш з нашими людьми про податки, то найпопулярнішою теорією походження оподаткування є наступна. Люди, за цією теорією, ліниві та недалекоглядні. Вони добровільно погодилися з тим, що якусь невелику частину їхнього доходу забирають примусово для загальних потреб. Бо розбиратися з цими потребами ой як ліниво, за ними потрібно стежити, ходити на якісь там збори дурних активістів і таке інше. Та й не будеш ти платити за кожну окрему суспільну користь, оскільки користь-то суспільна, сам ти від неї можеш нічого й не отримувати. А так — заберуть у тебе трохи, зате загальна користь буде забезпечена і під контролем, а совість твоя — чиста.
Особливо ці люди наполягають на тому, що така система склалася природним чином (тобто добровільно) в ході еволюції. І справді, наша реальність ніби не спростовує цю теорію. Податків, як нам здається, ми платимо небагато. Більш того, ми їх не відчуваємо, оскільки ПДВ, найчастіше, вже включений у ціну, а інші податки за нас платять підприємства. Ніби й виходило, що справа полягає так: для нашої ж користі і для нас абсолютно непомітно держава тихенько піклується про загальне благо.
Історії, подібні до тієї, що сталася з нещасним киянином, показують безглуздість цієї теорії. Справа в тому, що тут ми маємо справу з приватною особою, а не з підприємством, і з досить відчутною для приватної особи сумою, відібраною державою. Тобто ідилія мирного і практично безболісного державного вампіризму, яку нам внушає теорія «добровільного еволюційного вибору податків», руйнується сама собою, оскільки перша думка, що спалахує в мозку величезними літерами — ЗА ЩО? За що сплатила конкретна людина величезну для звичайного українця суму? Морок «рівномірності» і «непомітності» зникає і з’являються питання.
Якщо подумати ще далі, то неважко виявити, що корпоративні податки, в підсумку, теж платимо ми. У фізичній реальності не існує жодних «юридичних осіб». У фізичній реальності існують лише фізичні особи. І саме вони, в підсумку, сплачують (або недотримують доходу) те, що вважається податками корпорацій.
А якщо подумати ще далі, то відкривається взагалі страшна картина. Дивіться самі. «Еволюційний вибір податків», яким би еволюційним він не був, все одно повинен складатися з цілком конкретних і відчутних актів добровільної передачі влади над собою третім особам у деяких ситуаціях. Наприклад, якщо я відчуваю проблеми з алкоголем, я можу попросити свого друга, з яким відправляюся на вечірку, присмотрети за мною і застосувати до мене силу, якщо раптом що. Але з податками це чомусь не в’яжеться. Податки ж платять усі. Досить тобі народитися — і ти вже платник податків. Ні, я цілком можу уявити прохання до держави від якоїсь особи здирати з неї в три шкури, оскільки їй самій платити за якісь послуги влом. Можу уявити таке прохання і від групи осіб. Але від усього населення якоїсь території, підконтрольної якоюсь державою — ні, не можу. Не можу собі уявити, щоб люди в здоровому глузді і твердій пам’яті попросили правителів здирати гроші не тільки з них, але й взагалі з усіх, хто тут живе і просто опинився проїздом. Не можу собі уявити прохання здирати податки не тільки з них, але й з їхніх нащадків — і не до сьомого, і навіть не до дванадцятого коліна, а на віки вічні! Ви уявляєте собі цих людей? Адже враховуючи повсюдність оподаткування це має бути не просто окремий випадок, це має бути цілий багатовіковий рух у світовому масштабі! І, тим не менш, історія чомусь замовчує про нього! Нічого в ній немає про таке явище. Про князя Ігоря і древлян є, а про це — немає.
Ймовірно, це не випадково. Набагато ближче до правди виглядає ситуація, коли якийсь князь Ігор оголошує якусь територію, яку він може утримати силою, своєю державою, і здирає з тих, хто опинився там, данину. І тоді зрозуміло, чому платять усі, і чому це прив’язано до території, а не до договору, і чому платять усі мешканці та їхні нащадки на віки вічні, і чому знать, яка працює на князя Ігоря, не платить нічого. До того ж в історії ви знайдете масу таких прикладів. Власне, вона вся з них і складається. Тому те, що ми маємо зараз, є просто продовженням цієї старої доброї практики. А «еволюційна теорія походження податків» — це просто така віра. Для самозаспокоєння.