Читач цієї колонки, безперечно, знайомий із чудовою ідеєю «наздоганяючого розвитку», навіть якщо він ніколи не чув цих слів. Суть її в тому, що потрібно перейняти в інших усе хороше, і тоді ми заживемо. У свою чергу, ця ідея та її ширша різновидність — «модернізація» — спирається на уявлення про те, що суспільство неминуче проходить у своєму розвитку певні «стадії», а передові суспільства відрізняються від відсталих лише тим, що вони перебувають на пізнішій стадії.
Ці уявлення лежать в основі сучасної політичної парадигми — уся політична боротьба спирається на них. Власне, бійка точиться навколо того, що, де і як «вводити» та «впроваджувати», а от сама необхідність цього не ставиться під сумнів. Причому не лише в «відсталих», а й у «розвинених» країнах: якщо існують певні обов’язкові й неминучі стадії, то є й можливість зірвати джекпот — передбачити, що саме потрібно впровадити, щоб раніше за всіх отримати приємний бонус. Звичайно, все це — від сварок дилетантів на форумах до хитромудрих доповідей різноманітних think tanks — адресується, в підсумку, дбайливому урядові, якому лише треба гарненько подумати й ухвалити правильні закони.
Звичайно, ідея запозичень не нова. Стародавні римляни охоче переймали в стародавніх греків. Петри перші та наступні намагалися щось переробляти «за європейським зразком». Але все це були, так би мовити, примхи правителів і законодавців. До недавнього часу цій діяльності бракувало ідейного й, я б сказав, наукового обґрунтування — концепції, яка б указувала на необхідність і навіть неминучість не лише модернізації, а й соціальної інженерії загалом.
Сьогодні більшості сама необхідність цієї інженерії видається малоймовірною, і в цьому чимала заслуга тієї самої ідеї, про яку ми говоримо. І ось що цікаво. Якщо дійти до першоджерела ідеї про «зміну формацій», то ним виявиться «органічна теорія» Спенсера. Спенсер проводив аналогію між розвитком суспільства й живого організму: організм проходить певні обов’язкові стадії розвитку, і, на думку Спенсера, те саме відбувається з суспільством. Я не жартую. Справа саме так і влаштована. Звичайно, сьогодні ніхто не згадує «органічну теорію», хіба що вчені, яких ніхто не читає. А аналогія Спенсера давно живе своїм окремим життям.
Ну добре, скажуть мені, Спенсер дещо перебільшив. Але чи є в ідеї «зміни формацій» якісь інші підстави? Їх немає. Сама ця думка виникла на тлі відкритого європейцями світу «диких народів» і, здавалося, дозволяла пояснити, чому одні народи «дикі», а інші — не дуже. Однак у книгах — від Оппенгеймера до Кревельда — можна знайти згадки про дослідження антропологів, які засвідчують: ніяких «стадій» не існує. Одні племена жили так, інші — інакше. Ось і все. Існують різні форми соціальної організації, але лінійної «фазової» залежності між ними немає.
Візьмемо інший відомий постулат, тісно пов’язаний з ідеєю «зміни формацій» — про перехід до осілого землеробства. Джеймс Скотт, наприклад, пише, що «археологічні свідчення засвідчують: домашні рослини й тварини з’явилися за кілька тисячоліть до виникнення перших аграрних держав». З’ясовується, що люди не «перейшли» до аграрного землеробства, а спокійно чергували залежно від ситуації землеробство з полюванням і збиранням. І легко змінювали місце проживання. Скоріше, можна вважати, що до осілого землеробства — і саме до вирощування зернових — людей «перевела» держава, якій потрібні облік, контроль кордону й податки. Але це вже інша тема.
Усе це ось до чого. Спенсер, чоловік ліберальних поглядів, звичайно, не винен у наслідках своєї помилки. Нею скористалися не тому, що «сам Спенсер так сказав», а тому, що вона дуже пасувала до «духу епохи», що зароджувався саме тоді; і, як кажуть, «якби Спенсера не було, його варто було б вигадати». Хоча, звісно, невідомо, як би все склалося без такої зручної для соціальних конструкторів ідеї. Тобто первопричиною є зростання державного регулювання й потреба знайти ідейне, а краще — наукове підґрунтя для нього. Про це не зайве пам’ятати, коли ви читаєте або чуєте щось, побудоване на ідеї «зміни формацій» — а сьогодні майже неможливо прочитати щось інше.
І останнє. Щоб бути правильно зрозумілим: я виступаю не проти «модернізації», а проти соціальної інженерії. Для моєї позиції «ґрунтовність» або й автаркія — не протилежність «модернізації». Це просто різновид тієї самої соціально-інженерної ідеї. Тут державі відкривається величезне поле діяльності: не дати дорогу педерастії та педофілії, дотримуватися з усіх сил кошерної православності, самодержавства й народності. І все це, як і «модернізація», базується на тій самій ідеї «формацій» — з тією лише різницею, що в цю формацію ми не хочемо.