Дуже важливий і показовий урок подій, які ми переживаємо, полягає в демонстрації того, як працює держава, і у висновках, які з цього можна зробити.
Головне завдання, яке постійно вирішують чиновники, — створити і підтримувати «попит» на себе, улюблених. Цей «попит» існує, поки люди вірять, що тільки чиновники можуть і повинні «рятувати» їх від життєвих негараздів. Тому світ і благополуччя згубні для держав, і вони завжди зайняті пошуком або створенням проблем, які потім із задоволенням беруться вирішувати.
Це, взагалі-то, досить відоме становище, яке, до того ж, чудово ілюструється історичними фактами — від Римської імперії до сучасних держав. Держави зміцнюються і розширюються за рахунок криз, які або створюються ними безпосередньо, або є довгостроковими наслідками раніше провадженої політики. Від «терористичної загрози», яка дозволяє США практично перебувати у стані війни (а це означає, що повноваження уряду можуть зростати, зустрічаючи менший опір), до регулярних панік в Україні (вже підзабулися «цукрові» та «бензинові» кризи, які траплялися мало не щороку, «пташиний грип» і таке інше) — список цих тимчасових або постійних криз справді безмежний.
У всьому цьому є один важливий аспект, на якому я хочу зупинитися. Очевидно, що якщо говорити про створення попиту на державу, то найпростішим способом привернути до себе увагу є страх. Держава лякає вас чимось і потім кидається «захищати» від загрози. Лякалки, якими лякали українців, з кожним роком ставали все страшнішими й страшнішими. Причин для цього багато, не буду на них зупинятися, але очевидно, що це означає: їх сприймають усе гірше, і продати їх усе важче.
Тут потрібно зазначити, що, звичайно ж, далеко не все вигадується державою — у більшості випадків ми маємо справу з фактами навколишнього світу. Для держави ж важливо не те, існує пташиний грип насправді чи ні, — їй важливе народне схвалення конкретних заходів, які нібито призначені для боротьби з цим грипом. Серед них, наприклад, регулювання цін та інший контроль над обігом, виробництвом і імпортом ліків, тобто зростання повноважень держави. Успіх лякалки полягає не у визнанні публікою наявності проблеми, а саме у схваленні того, що держава збирається робити для її «вирішення». Ось прямо зараз лякалка на ім’я Путін прекрасно спрацювала у дуже багатьох сенсах — від риторики «затягнути паски і не критикувати уряд», за допомогою якої держава знову серйозно розширила свою владу, до пакета «антикризових законів», які закріплюють це розширення.
І справа тут не в тому, що Путіна не існує і його вигадали у Києві, і не в тому, що він «насправді» добрий і хороший та не загрожує нам війною. Справа в тому, що саме пропонується як відповідь на цю, цілком реальну, загрозу. Якщо замість озброєння населения і навчання його основам самозахисту держава під приводом Путіна відбирає у нього зброю, якщо замість зростання економічної свободи, яка, зрештою, підвищує як доходи самої держави, так і мотивацію людей захищати свою країну, ця свобода, навпаки, згортається, — значить, лякалка спрацювала правильно. Влада держави розширилася.
І тепер, власне, той момент, про який я хочу сказати. На відміну від реклами товарів і послуг, яка свідомо організовується і планується із заздалегідь відомою метою, процес, про який я говорю, скоріше інтуїтивний — як пошук прибутку на ринку. Більш того, на відміну від підприємства, яке єдине у своїх цілях, у рамках цього процесу йде боротьба за увагу публіки між різними підрозділами держави, угрупованнями околодержавних паразитів, і все це ускладнюється ще й активною участю прогресивної громадськості. Звичайно, напевно «при владі» є люди, які розуміють цей механізм і використовують його, але їх дуже й дуже мало — вся «робота» робиться на збігу інтересів, на несвідомому пошуку того, що може «прокатити» у публіки як чергова лякалка, і того, хто і як може її використати.
Це означає просту річ, а саме: неконтрольованість цього процесу, який багато в чому схожий на ринковий. Простою аналогією є, наприклад, ЗМІ, які завжди продають вам погані новини. Хороші новини зазвичай являють собою репортажі про якісь курйози та милі моменти життя під виглядом «розслабтеся, не все ще так погано, як могло б бути». ЗМІ чинять так тому, що страх — це найпростіший і ефективний спосіб привернути до себе увагу. Правда, ЗМІ можна запідозрити у свідомому маніпулюванні (хоча, за досвідом, там усе-таки переважає інтуїція та інстинкти, але люди, які не мали справи із ЗМІ, у це не вірять). Однак фейсбучну стрічку у цьому запідозрити неможливо. У критичні моменти стрічка Фейсбуку перетворюється на справжнє міністерство паніки, і, що важливо для нашої теми, воно організовується стихійно самими людьми. Люди самі несуть у дзьобиках у стрічку те, що їх лякає найбільше, попит на Фейсбук зростає, а Цукерберг цей попит монетизує.
Держава діє точно так само стихійно. Вона вловлює настрої та страхи і конвертує їх у зростання своїх повноважень. Тут, правда, немає одного-єдиного Цукерберга, який виграє від цього — якісь угруповання можуть і локально програти, але «держава в цілому», як казино, завжди у виграші.
Проте, якщо врахувати той фактор, про який ми говорили, а саме що українців усе важче залякати і що для цього потрібні усе страшніші лякалки, неважко припустити: рано чи пізно лякалка може закінчитися цілком реальною катастрофою. Може настати той момент, який завжди так дивує істориків у описанні революцій і падіння імперій, — коли здавалося б зрозуміло, що потрібно робити для порятунку ситуації, але чомусь цього ніхто не робить, а інерція подій несе всіх до неминучого краху.
Найважливіше: з цим можна боротися, якщо пам’ятати, що метою лякалок завжди є продати вам чергове розширення влади держави. Простий спосіб оцінити лякалку — перекладати «загальну користь», від імені якої нібито виступає держава, у користь персональну. Наприклад, якщо вам пропонують у зв’язку з епідемією грипу «закріпити» низькі ціни на ліки і у вас вистачає розуму зрозуміти, що в умовах підвищеного попиту це призведе до дефіциту, а то й до зникнення такого лікарства з продажу, то ваша відповідь на лякалку має бути вкрай негативною. Адже неважливо, скільки коштує лікарство, якщо його немає. Не завадить також пам’ятати, що ті, хто «розкручує маховики», сіє паніку, влаштовує провокації тощо, не контролюють і не можуть контролювати процеси, які можуть початися з їхньої подачі. Підпалювач не завжди може зупинити розпочату ним пожежу. І, нарешті, третє. Душі небезпечно думати, що «в інтересах держави» мир, спокій і благополуччя. Інтерес держави полягає в існуванні держави, тобто системи, що дозволяє одним людям на «законних підставах» привласнювати власність інших людей. І цей інтерес не тільки не заперечує, а, навпаки, передбачає конфлікти, війни та соціальні потрясіння.