Серед моїх друзів і знайомих досить популярна ідея просвітництва. Мовляв, потрібно дати людям знання про економіку, вони зрозуміють, де і як їх обманюють, дізнаються, як усе влаштовано насправді, — і швиденько все зміниться. Я, власне, не проти просвітництва, а двома руками за, більше того, я в міру своїх скромних можливостей періодично працюю на цьому терені. Але є в цьому одне велике питання, і воно особливо гостро постає, коли читаєш якогось Бастіа. Читання Бастіа — вкрай корисний досвід не лише в логічних вправах, а й в історичних студіях. Ці студії показують, що відтоді теми дискусій, мова й аргументи практично не змінилися. І це наводить на невеселі роздуми.
Якщо подивитися на речі реально, то при всіх досягненнях економіки за останні 150 років справа сьогодні стоїть навіть гірше, ніж за часів Бастіа. Бастіа все ж таки виступав від імені науки, у його опонентів «своєї» науки не було — вони спиралися на «здоровий глузд» (той самий, що підказує нам, наприклад, що Сонце обертається навколо Землі). Тепер усе змінилося на протилежне: опоненти Бастіа за цей час винайшли «макроекономіку», яка описує «життя» неіснуючих у природі сутностей на кшталт держав, і тепер уже економісти виглядають фріками та міськими божевільними, а телебачення, газети й незліченні експерти пояснюють нам, що Земля плоска, стоїть на спині чотирьох слонів, які стоять на черепасі, і вся ця конструкція левітує в світовому ефірі в бік світлого майбуття.
Справа тут, як мені здається, в одній обставині, про яку забувають прихильники просвіти. Саме по собі знання певних відомостей нічого не змінює. Більше того, я впевнена, що сьогодні в світі людей, здатних з ходу пояснити, чому часткове резервування — це грабіж, набагато більше, Австралії, ніж тих, хто здатен відповісти на питання, чому вода не стікає з земної кулі, а австралійці не падають просто в космос. З просвітою, якщо розуміти під ним поширення певних відомостей, в економіці все в порядку й навіть краще, ніж, наприклад, у класичній фізиці, яка потрібна нам для розуміння того, чому австралійці не падають. Справа в тому, що наукове знання саме по собі — не масова справа. «Маси» не володіють знаннями, вони просто вірять у науку, так само як і в усе інше. Люди не переймаються за австралійців не тому, що кожен володіє потрібними для цього знаннями, а тому, що вірять: є інші люди — вчені, — які можуть детально пояснити їм, коли виникне така потреба, чому з австралійцями все буде добре. Це й зрозуміло: можливості кожного з нас обмежені, ми не можемо бути спеціалістами в усьому (хоча деякі, звичайно, намагаються). Думаю, якби економіка поділила цю щасливу долю інших наук, у які потрібно просто вірити, Бастіа не писав би своїх книжечок, та й взагалі 90 відсотків того, що вважається економічною літературою, ніколи б не побачили світ. Економіка була б чимось на кшталт геометрії — наукою суворою та нудною, у якій новини трапляються раз на сто років. Біда економіки в тому, що вона — антидержавна наука. Усе, що робить держава, — антиекономічно, усе це суперечить об’єктивним законам природи й тому завдає шкоди тим чи іншим людям, і дуже часто — величезної шкоди дуже багатьом людям воднораз. І оскільки держава не вгамувалася за 200 років існування економічної науки, а навпаки, зміцніла й остаточно обнагліла, то ми й маємо те, що маємо: розквіт шарлатанства та магії, заохочуваний групами інтересів, і несміливі спроби роз’яснювати проблему падаючих австралійців з боку вчених. Якби форму Землі або сталу Планка можна було використовувати для регулярного вилучення прибутку через голосування в парламенті, запевняю вас, ми б усі проходили в школі доведення того, що Земля плоска, а люди, які доводять щось інше, вважалися б маргіналами та фріками. Загалом, причини й наслідки в ідеї просвітництва, мені здається, трохи переплутані місцями.