В останні кілька років стала модною складати «індекси щастя». Їх складають на основі опитувань або «об’єктивних економічних показників» — і для цього залучаються найрізноманітніші організації. Проте цікаво, що хто б не складав рейтинг, наша країна майже завжди опиняється в його нижній частині. Це підтвердив і черговий, нещодавно опублікований індекс німецького «Фонду питань майбутнього». Нещасливішими за українців тільки росіяни, які замикають список.
Нас вчили: у здоровому тілі — здоровий дух. Звичайно, відсутність хвороб робить людину щасливішою. Але безперечно й те, що здоровий дух народжує тілесне здоров’я. Вміння знаходити гармонію з собою і світом робить ставлення людини до реальності більш позитивним. І, як показує практика, така людина менше хворіє — насамперед різноманітними серцево-судинними захворюваннями.
Коли ми говоримо про індекси щастя, а тим більше про такі категорії, як «українці» чи «росіяни», маємо справу з великою кількістю невизначеностей. Спробуємо їх уточнити. Звичайно, щастя не можна виміряти. Може існувати лише особиста оцінка — щаслива людина чи ні на її власну думку. Так само навряд чи можна точно визначити, що таке щастя. Хіба що стверджувати: щастя — це почуття гармонії з оточуючим світом, відчуття того, що «все йде, як треба».
Тут ми підходимо до дуже важливого моменту. Усі люди, очевидно, мають дещо спільне — те, що називається «людською природою». І наше знання про цю природу підказує: важко уявити собі щасливого лиходія. Торжествуючого, знущаючого лиходія — так, це легко. А ось щасливого — чомусь не виходить. Справа в тому, що «людська природа» включає почуття, які на філософській мові називаються «добро» і «зло». Лиходії чудово знають, що вони лиходії, і тому позбавлені задоволення від щастя.
Тепер звернімося до наших «українців» та інших народів. Чому люди, об’єднані в певну спільність, в одних випадках почуваються щасливішими, ніж в інших? Відповідь, очевидно, у тому, яким є продукт цього суспільства — що саме воно нав’язує тим, хто його складає.
Тут нам допоможуть інші дослідження, проведені раніше по всій Європі (European Social Survey), які вивчали «цінності різних народів» — тобто той самий продукт суспільства, який воно нав’язує своїм членам. Так от, провідними цінностями для українців є влада над іншими людьми, матеріальний достаток і особиста безпека. «Насолоду життям», яка теж фігурувала в опитуванні, українці віднесли кудись на останні місця в рейтингу своїх цінностей.
«Цінності суспільства» існують тому, що слідування ним значно полегшує життя. Це шаблони поведінки, які підказують, як вчинити в тій чи іншій ситуації. Коли людина слідує цінностям свого суспільства, їй легше «йти по життю», і вона досягає більшого… у рамках цих цінностей.
Так от, питання: кого ми бачимо на картинці цінностей українського суспільства? Поправте мене, якщо я не правий, але це практично закінчений негідник — він цінує владу, гроші і хоче, щоб йому за це нічого не було. Власне кажучи, наша правляча еліта, так нелюбима рештою народу, є ідеальним втіленням цінностей цього народу. І саме тому вона найсправжніша і найбільш елітна з еліт — у неї краще виходить робити те, що інші вважають важливим і цінним.
І ось що з цього виходить. Порушувати правила суспільства важко. Важко бути щасливим, коли всі вважають тебе міським божевільним. Дотримуватися правил легше, але щастя ці правила не приносять, оскільки вони суперечать людській природі. Звідси й хронічне національне нещастя.
Цікаво, що французи не дуже страждають від серцево-судинних хвороб. Лікарі пояснюють це звичкою пити сухе вино. Мені ж здається, справа в тому, що у французьких цінностях на першому місці була «насолода життям» — те, що в нас опинилося на останньому.