Американський конгрес не зміг домовитися з Обамою щодо грошей на утримання чиновників, і американська держава дещо «вимкнулася». Поки що, як стверджують, на третину.
Тема «shutdown’у», судячи з усього, досить популярна в американській пресі — її розбирають під рубриками «жах!» і «хто ж тепер будуватиме дороги». У наших палестинах цю подію, скоріш за все, подаватимуть під соусом «дивіться, яка чеснота» та «ось вона, правова держава». Ми з вами розуміємо, що нашу державу неможливо зупинити якимись проблемами з бюджетом, бо годується вона не стільки з бюджету, скільки з того, що знайде. Як кажуть, «з поля». Тому американський досвід «вимкнення» (до речі, це далеко не перший випадок) транслюватиметься в голови українців як прояв бажаної демократії, прав людини та інших таких потрібних нам цінностей. Мовляв, ось дивіться — все чесно й прозоро: не зібрали грошей — і ось вам результат: держава вимкнулася. Так би мовити, суспільний договір у дії.
Насправді ж, уся ця історія йде на користь лише державі, а не правам людини й різним гарненьким штучкам. По-перше, «вимкнення», як я вже казав, проходить під рубрикою «жах!», тобто людям кажуть, що соціальні функції, які вони звикли очікувати від держави, тепер не працюватимуть через брак коштів. Увесь пафос цієї інформації спрямований на те, щоб якомога швидше повернути ці функції назад — бо «хто ж будуватиме дороги» та інше таке. По-друге, за такої подачі зазвичай не виникає простих запитань: «А навіщо вам стільки грошей?» і «Куди й яким чином ви їх витрачаєте, коли вам їх не вистачає?» По-третє, погляд розсердженої публіки миттєво звертається до різного роду «зжирілих буржуїв» і тому подібного люду, а неплатники податків і всякі там ухилянти виглядають удвічі зловмиснішими. У такій ситуації посилення репресій сприймається «на ура». По-четверте, звісно, знайдеться ще менше охочих поставити просте запитання: «А чи працює держава, коли вона увімкнена?» Ось що вона конкретно робить і чому? Наприклад, мій друг у США вже півроку очікує на якусь «потрібну папірину». Через її відсутність він не зміг приїхати в Україну. При цьому американські чиновники нічого не пояснюють. «Чекайте», кажуть — ось і вся відповідь.
«Вимкнення держави» було б чесним і справді служило б на користь, якби в ці моменти не «забували» про одну просту річ — примусову монополію. Тобто вимкнути-то її вимкнули, але от звільнити дорогу «забули». Якщо держава не може виконувати якусь функцію і на це в неї немає грошей, давайте це робитиму я. Або от він. Або взагалі будь-хто охочий. Але так не відбувається — і звертаю увагу — у ЗМІ ви не зустрінете такої постановки питання. Держава «вимикається», але на її місце нікого не допускають, навіть мови про це не йде. Тому, коли вам розповідатимуть, що shutdown — це торжество чогось там і що це, мовляв, по-чесному, не вірте. По-чесному — це коли на місце тих, хто не хоче й не може працювати, приходять ті, хто хоче й може.