Фальшиві гроші «заходять» в економічну систему в певній точці й починають звідти поступово поширюватися по всій системі. Цей процес можна уявити як ланцюжок: перший учасник, який приніс у систему фальшиві гроші, отримує максимальний дохід — він фактично привласнює товари й послуги, придбані на них. А останній (тут мається на увазі той, хто отримає ці гроші, коли система вже «перетравила» зміну грошової маси) опиняється в ситуації змінених цін та структури економіки — він найбільше сплачує задоволення того, хто перебуває на початку ланцюжка. Тобто інфляція — це перерозподіл благ від останніх у грошовому ланцюжку до перших.
Категорично не розуміють одного: збільшення кількості грошей не означає збільшення благ, що існують у суспільстві. Адже для людей має значення лише блага та їхня доступність, а не гроші. Мій досвід спілкування привів мене до висновку, що механіка «чим більше грошей, тим вищі ціни» достатньо зрозуміла, а от той факт, що інфляція є способом перерозподілу, засвоюється важче. Люди вважають, що при інфляції «перерозподіляються» якісь нові блага. «Так, можливо, деякі від цього виграють, ну та хай з ними, нам теж дістається». Приблизно так виглядає поширена точка зору на цей рахунок. Однак вона неправильна. Інфляція перерозподіляє те, що вже існує. Вона забирає блага в одних і віддає їх іншим. До речі, прихильниками інфляції зазвичай є різноманітні ліваки. Кумедно, що інфляція — це грабунок, як правило, саме «бідних верств населення», про яких вони так піклуються. Першими нові фальшиві гроші зазвичай отримують банкіри та наближені до влади «підприємці» (олігархи), а пограбованими виявляються «бюджетники» та інші пенсіонери — ті, що, як правило, потрапляють у кінець інфляційного ланцюжка.