Ми опинилися в системі, де фактично більше не володіємо своїми грошима. Держава може оголосити «банківські канікули» і відмовити нам у доступі до наших вкладів, може запровадити обмеження на зняття коштів, може заборонити готівку і силоміць перевести всіх на «безготівковий розрахунок» під контролем банків, а також регулярно вдається до різноманітних форм конфіскації.
«Інтереси фінансової системи», себто інтереси державної грошової монополії, виправдовують політику центробанків і уряду, спрямовану на «підтримку банківської системи», страхування вкладів, порятунок корпорацій за принципом «too big to fail». Усе це означає, що тепер ми всі платимо за кризи — незалежно від того, чи були ми ризикованими й безрозсудними чи ощадливими й обережними. Держава регулярно оббирає нас через грошову монополію, і утримання цієї монополії на плаву, коли неминуче настає критичний стан, теж оплачуємо ми з вами.