Звичайно, зараз давати будь-які впевнені прогнози щодо розвитку ситуації в Криму було б вельми самовпевнено. Янукович, що з’явився ніби Моріарті у відомому серіалі, зі своїм «указом» і «Центральною радою», захоплення місцевого парламенту озброєними людьми — все це поки що схоже на якийсь фарс. Наразі справа виглядає так, ніби хтось намагається нав’язати якусь торгівлю, а не розв’язати війну, адже місцевий парламент ухвалив рішення провести референдум про «удосконалення статусу автономії» 25 травня, а не про негайне відокремлення.
Проте, як би там не було, хто б конкретно не стояв за цими подіями і які б «сценарії» не намагалися зараз реалізувати, в будь-якому разі одним із гравців — волю чи неволю — буде Путін. Неважливо, сам він це все організував, чи просто плив за течією, він у будь-якому разі буде втягнутий у події. Тому для нас важливо розуміти, що лежить в основі його дій.
Не буду зараз розмірковувати про перспективи збройного конфлікту, українську Осетію тощо, все це лише засоби. Метою ж Путіна, як і будь-якої іншої держави (у Росії, здається, вона зведена до однієї людини), є збереження влади, тобто можливість наказувати іншим людям і розпоряджатися їхньою власністю.
Насправді, це дуже непросте завдання. Наївні люди вважають, що «сила дає право» і в кого гармата — той і править. Може й править, але недовго. Для того, щоб держава мала владу над людьми, ці люди повинні не лише і не стільки боятися її, але, перш за все, вірити в її корисність. Саме ця віра і називається легітимністю.
Між суспільством і державою йде постійна гра, яка на мові державознавців називається «пошуком згоди». Держава постійно тестує суспільство на згоду щодо нового регулювання суспільного життя, і, залежно від реакції, або вводить його, або ні. Все це неможливо без якихось міфів і легенд, що пояснюють, навіщо це все потрібно. Іноді такі міфи й легенди виглядають як справжня фантастика — як, наприклад, ті, що пояснюють заборони сирого молока і домашнього лимонаду в США, але, оскільки такі заборони є, значить, існує достатня кількість людей, готових у них повірити.
Загалом, чим менше держава лізе в життя громадян, тим простіше в неї з легітимністю і з винахідництвом міфів та легенд. Навпаки, чим більше ви втручаєтесь, тим складнішими стають конструкції, які вам доводиться вигадувати. Згадаймо, що тоталітаризм, у якому громадяни фактично напряму належать державі, змушений не лише періодично їх розстрілювати, але й вигадувати цілі томи міфології, супроводжуючи її безліччю ритуалів і обрядів. Все це стосується і Путіна, який буквально з перших днів своєї влади дуже сильно занепокоївся «пошуком згоди».
Так от, прогнозуючи Путіна, ми повинні розуміти, що його дії задаються змістом існуючої в Росії державної міфології. Тобто, розуміти, що Путін діє, перш за все, в розрахунку на внутрішнє, російське споживання. У цьому сенсі, інтерес Путіна полягає не в розв’язанні українського чи кримського «питань», а в тому, щоб такі «питання» існували якомога довше. Інтерес Путіна — у дестабілізації, а не в анексії. Путінська міфологія передбачає, що всі, хто відділився від Росії, так чи інакше постраждали від цього, що все це справа рук Америки й інших ворогів. Тому на кордонах Росії мають право на життя лише «братські» режими на кшталт Лукашенка, в усіх інших випадках Росія завжди буде підтримувати внутрішні конфлікти і дестабілізацію.
І тепер настав час сказати про логіку розвитку самої державної міфології. Як ми вже говорили, чим більше ви хочете влади, тим усе більш химерною й фантастичною буде ставати ваша міфологія. Росія тепер — країна переможного Пелевіна (один лише георгіївських стрічок чого варта!), але вся фантасмагоричність абсурду має й зворотний бік — чим вона вища, тим вищі ризики того, що одного разу легенда завалиться найнесподіванішим чином.
Я не втомлююсь нагадувати історію СРСР, який впав в ідеологічний маразм. СРСР закінчився тоді, коли завалилася його міфологія, і сталося це за історичними мірками просто блискавично й моторошно. Щось подібне чекає й Росію. У нашій історії це означає, що мирна і процвітаюча Україна просто неприпустима для путінського режиму. Ну, а значить, потрібно постаратися якомога швидше перейти в цей стан.