Звісно, архітектори єдиної Європи після Другої світової війни планували створення спільної валюти, але практичний початок цього процесу має точну дату — грудень 1969 року, Європейський саміт у Гаазі. З чим пов’язана ця дата окрім задумів будівельників єдиної Європи? Тут потрібно зробити короткий відступ і сказати, що «цивілізований світ» кількох попередніх століть жив при єдиній валюті. Нею були дорогоцінні метали — золото і срібло. Грошовою одиницею була вага дорогоцінного металу. Написи на «національних» банкнотах (долари, фунти, франки) позначали лише ту вагу металу, на яку ці папірці можна було обміняти.
Ця система, незважаючи на численні недоліки, пов’язані передусім із можливостями урядів втручатися в її роботу, стала основою економічного зростання і прогресу, особливо в 19 і 20 століттях. Однак для держав металевий стандарт був дуже невигідний, оскільки сильно зв’язував їм руки — і в бажанні нести світло і радість людям, і у можливостях боротися за показники. Загалом, усе 20 століття держави витратили на те, щоб позбавити «свої» валюти від золота, і це окрема і цікава історія.
Наша ж історія починається з кризи останньої міжнародної валютної системи, відомої як Бреттон-Вудська, яка якимось чином була прив’язана до золота. Сильно спрощуючи, можна сказати, що суть цієї системи зводилася до того, що тільки долар США обмінювався на золото — причому за фіксованою ціною 35 доларів за унцію, тільки на злитки і тільки в розрахунках між центробанками країн-учасників. Інші валюти обмінювалися на долар за фіксованими курсами.
Існування цієї системи жодним чином не обмежувало апетити ФРС та американської держави. Увесь час після Бреттон-Вудської угоди вони радісно наводнювали світ американським доларом. Іноземні центробанки сумлінно міняли цей долар на золото і впевнено скорочували золотий запас США, який одразу після Другої світової війни був найбільшим у світі, а потім почав стрімко танути. Окрім того, потрібно було підтримувати ціну 35 доларів за унцію золота — на цій ціні трималася вся система. Тому американцям доводилося проводити інтервенції на іноземних біржах, що торгують золотом, на яких приватні особи (американцям було заборонено мати золото) з інших держав обмінювали свої долари на золото.