План «Б», який я пропоную, значно простіший і доступніший.
Для початку, залишивши в спокої партії та політиків, політично активному населенню потрібно перейти до роботи у форматі коаліцій виборців.
Замість того, щоб намагатися об’єднатися навколо низки вимог — «а, b, c», — об’єднуватися слід навколо однієї-єдиної. У такій коаліції можуть бути як ті, для кого «а» — високий пріоритет, так і ті, хто ставиться до нього байдуже, але вважає його корисним. Так ми обернемо на свою користь ту саму особливість «громадського вибору», яка зараз працює проти нас.
Наприклад, потрібно ухвалити закон про спрощення обігу зброї. Для цього слід розробити закон, створити групу тиску виборців і знайти в парламенті (або провести туди) людей, готових за нього проголосувати. У такій ситуації група підтримки закону може об’єднувати, приміром, прихильників «Свободи» і лібертаріанців, які в інших умовах ніколи б не об’єдналися.
Основні принципи, якими мають керуватися коаліції:
Коаліції існують навколо однієї-єдиної мети. Жодних коаліцій «за все хороше» — вони неефективні й дискредитують увесь рух. Згадаймо улюблений прийом бюрократії ще з комсомольських часів: розбавлення новими цілями. Тобто зусилля, спрямовані на «с», бюрократія розбавляє цілями «a, b, d», тим самим послаблюючи зусилля та вносячи розкол. Класичний приклад — податковий Майдан, якому намагалися втиснути й відставку Януковича, і «соціальні вимоги». Мета коаліції має бути лише одна.
Мета коаліції — ухвалення закону Радою. Це теж дуже важливий момент. Не «порятунок екології Річки-Смурідки», а конкретний документ. Якщо для порятунку екології потрібно кілька документів — має бути кілька коаліцій. Вони можуть бути формально або неформально об’єднані, але мета в кожної одна, і цією метою має бути документ.
Коаліція сама розробляє закон і наполягає на ухваленні лише своєї редакції.
Робота коаліції — це лобізм. Коаліція мобілізує прихильників, займається піаром, шукає політиків і обробляє їх задля ухвалення рішення.
Дуже важливо, що система коаліцій перебуває поза формальним політичним процесом — цілком і повністю на полі громадянського суспільства. Вона не потребує санкцій чи регулювання з боку держави, не є частиною політичної системи. Звісно, ті чи інші коаліції використовуватимуть у політичних цілях, але це не має значення, бо потрібний «громадськи важливий» результат полягає не в успіхах «правильних» коаліцій, а в роботі системи загалом. Також думаю, що всім зрозуміло: коаліції можуть створюватися навколо будь-яких законів, навіть повністю протилежних за змістом.
Я б запропонував таку модель. Коаліції виборців могли б працювати через спільний портал із потрібними інструментами — наприклад, шаблонами, які не дозволяють створювати псевдо-коаліції «за все хороше». Такий портал давав би кумулятивний ефект для популяризації руху загалом і встановлення певних стандартів. Оскільки рух створюється навколо інструмента, а не навколо якоїсь спільної мети, портал дозволить легше тримати шахраїв, які обов’язково з’являться, поза рухом. До того ж інтернет дає змогу створювати інститути, які важко реалізувати якимось іншим чином. Наприклад, дуже важливо було б особисте зобов’язання кандидата в депутати або депутата проголосувати за закон, що пропонується коаліцією.
Коаліції могли б починати роботу з потенційними кандидатами задовго до виборів. Ці кандидати мають давати обіцянку проголосувати за закон коаліції — обіцянку, яку записують на відео і викладає коаліція (звісно, не кандидат) на YouTube. Наскільки я розумію перспективи розвитку репутаційних систем, скоро на цьому полі гратиме блокчейн і інтеграція репутації стане однією з важливих людських турбот. Прив’яжіть депутата блокчейном — і він уже ніколи не викрутиться від сказаного.
Така обіцянка відрізняється від типових обіцянок кандидатів тим, що вона предметна. Коаліцію не цікавить партійність, політичні погляди чи послужний список кандидата. Від нього вимагається лише натиснути кнопку в потрібний момент — і саме ця дія є предметом обіцянки. Політичні ж обіцянки, що роздаються на виборах, навіть якщо виглядають конкретно, завжди включені в якийсь контекст. Звісно, репутація працює і тут, але формується вона всіма подіями, пов’язаними з політиком, що дозволяє йому легко ігнорувати власні обіцянки. До того ж обіцянки завжди мають вигляд списку «a, b, c», що теж дає політикам можливість для маневру. У даному ж випадку від нього вимагається сказати: «Я зобов’язуюся проголосувати за проект такої-то коаліції ось такого змісту» — максимально конкретна подія, щодо якої завжди можна визначити, сталася вона чи ні.
Обіцянка дається поза контекстом політичної боротьби, ідеології, дій прихильників і противників. Є просто обіцянка зробити те-то і факт її виконання або невиконання — що дозволяє маркувати депутата як позитивного чи негативного героя.
Така система може бути вигідна молодим, гарячим та амбітним депутатам: вони отримують можливість включити якесь «а», ухвалення якого домагається коаліція, до свого (або партійного) списку «a, b, c». Фактично, перебуваючи кандидатом, такий політик виграє тим, що значна частина агітаційної роботи лягає на плечі коаліції. Більш того, коаліція веде цю роботу незалежно від виборів, і якщо тема достатньо розкручена, політик збільшує свої шанси.
Відзначимо також, що система коаліцій може працювати на скасування існуючих законів, а не лише на ухвалення нових — тобто стане своєрідним способом оборони від існуючої політичної машини. Пов’язано це з тим, що чим більше пунктів включає рішення, тим важче зібрати під нього значну кількість прихильників. Чим більше логічних розвилок, тим більше можливих варіантів і тим важче дійти згоди.
Коаліції Партії
Створення Вільне Державна реєстрація Причина виникнення Ухвалення певного закону Отримання влади, реалізація програми, об’єднання навколо лідера Мета Більшість голосів за проект коаліції Отримання влади (виграти вибори) Програма Конкретний результат, потрібний конкретним людям «Що б я робив на місці держави» Після досягнення мети Розпадається (є ситуативним об’єднанням) Шукає приводи для існування (є організацією та юридичною особою) Контроль з боку держави Некритичний, держава не може контролювати всі коаліції, оскільки їх створення вільне Є частиною політичного механізму Закономірності існування Невідомі «Залізний закон олігархії»
Зверніть увагу: я не пропоную скасувати партії або замінити їх коаліціями, хай собі роблять що хочуть. Коаліції — це інструмент суспільства, а не частина політичної машини. Вони можуть працювати з депутатами, кандидатами та партіями, але не є частиною всього цього.