Якби автор цих рядків був якимось там собі директором якогось там собі «центру» чи «інституту», то одним із першочергових напрямків його роботи було б документування та облік кропіткої діяльності уряду, спрямованої на наше благо. Ну от, наприклад, «наповнення бюджету». Усі знають, що без бюджету нам ніяк і що його необхідно наповнювати нашим благом, щоб потім його можна було роздати тим, хто не може в нас відібрати це благо жодним іншим шляхом.
Остання новація в цій справі — законопроект, який дозволить податковій контролювати оцінювачів. Це робиться тому, що різні хитруни оцінюють, наприклад, квартири та машини при оформленні купівлі-продажу, скажімо, в 100 гривень, а потім сплачують державі мізерний податок із цієї мізерної суми, чим не наповнюють казну та сильно ображають державу. Тепер податкова отримає право мало не самостійно оцінювати, скільки насправді коштує власність, яку ви маєте намір обміняти на гроші. Чому ця така логічна практика не поширюється негайно на всі угоди, що укладаються нашими громадянами?
З погляду економіки, купівля-продаж квартири нічим не відрізняється від купівлі-продажу черешні. Тому податкова просто зобов’язана вказати кожному продавцеві справжню ціну — з урахуванням, звісно, його витрат, ретельно розрахованих компетентними економістами. Це дозволить створити всеукраїнську базу істинних цін, розрахованих і затверджених ДПС. Зрештою, це сильно полегшить життя нашого бізнесу, оскільки відразу буде зрозуміло, за якою ціною йому продавати, щоб податковій сподобалося. Більш того, стане, нарешті, можливо відразу ж прив’язувати ціни до суми, необхідної для наповнення бюджету. Тобто, подумають розумні люди, скільки грошей державі потрібно, щоб задовольнити всі зростаючі потреби українського народу, назвуть потрібну суму, а податкова розрахує, якими мають бути ціни, і оголосить нам на початку року. І ми заздалегідь знатимемо, почем продавати, щоб наповнити бюджет нашим благом для того, щоб потім його роздати. Дуже зручно.
Ось ви смієтесь, а насправді українці повністю зі мною згодні і саме так і вважають. Якщо їх послухати чи почитати, що вони пишуть у блогах і на форумах, то єдиною проблемою є лише те, що наповненням бюджету займаються неправильні люди. А були б правильні — все було б по-іншому і працювало б як треба.
Але от, що цікаво. Інша інформація, яку я б теж документував у своєму інституті, говорить, наприклад, про те, що ті самі українці, які турбуються про наповнення бюджету, чомусь забирають свої грошенята з банків. Забирають і гривню, і, що особливо огидно, забирають долар. Банки вже й так, і сяк, пропонують різні привабливі плюшки, б’ють у бубен і водять хороводи, але ні — не хочуть їх українці, не вірять вони їм. І це при тому, що той самий українець буде на форумі з піною у рота доводити необхідність того, щоб «гроші працювали» (тобто лежали на рахунку в банку) і того, що «потрібно залучати кошти населення». І добре б тільки звичайний українець забрав свою жалюгідну гривню, так і юридичні особи розбрелися забирати гроші, а це вже зовсім несвідома поведінка.
Коли українець забирає гривню, це означає, що він хоче залишити її собі. Це означає, що він надає перевагу якось сам розбиратися зі своїми проблемами і не турбувати своїм існуванням державу. Ну і, звісно, це означає, що такий українець не має наміру наповнювати бюджет. В економіці це називається «йти в тінь».
При цьому ті самі люди сокрушатимуться і сумуватимуть на форумах з приводу тінізації, доларизації та корупції.
І знаєте що? Я все-таки думаю, що «правильним» є те, як люди чинять, а не те, що вони при цьому говорять. Правильні дії українців рятують їх від їхніх правильних слів уже 20 років. Страшно подумати, що було б, якби українці робили те, що говорять.
P.S. В тих самих «Контрактах» є матеріал, у якому наводяться дані досліджень про те, що споживачі в Європі скорочують споживання і починають більше заощаджувати. Це абсолютно здорова і раціональна поведінка. Дуже характерно, що мейнстрімне кейнсіанство, яким озброєна більшість урядових і неурядових експертів і журналістів, вважає таку поведінку неправильною, і всі ці люди зайняті пошуком того, як би обдурити громадян і змусити їх робити те, що самі громадяни робити не хочуть.