---
title: "Інтернет-аукціон і політична теорія"
slug: internet-auktsion-i-politicheskaya-teoriya
tags:
  - "Про державу"
  - "Не так"
weight: 201
---

Моя дружина давно користується інтернет-аукціонами. Вони дозволяють їй купувати потрібні речі та продавати всякий мотлох. Для тих, хто ніколи не бачив цього чуда прогресу, скажу: його суть зводиться до того, що незнайомі між собою люди продають і купують різні речі, ціна яких визначається за результатами аукціону.

Аукціони вигідні тим, що дозволяють людям безпосередньо зв'язуватися один з одним, використовуючи фундаментальні економічні закономірності, а саме той факт, що те, що для одного «потрібна річ», для іншого — «всякий мотлох». Тому ціни на аукціонах суттєво нижчі за «ринкові», тобто ті, де сидить держава зі своїм регулюванням. Більше того, аукціони демонструють нам чуда поділу праці. Наприклад, сукня шиється в США і все одно виявляється дешевшою за українську. Мало того, вам ще й надішлють її приміряти.

Однак я хочу поговорити не про економіку, а про політику, а точніше — про політичну теорію. Ця теорія, у її популярній школярській версії імені Гоббса та Руссо, пояснює існування держави «суспільним договором». Суть його в різних інтерпретаціях звучить по-різному, але загалом зводиться до того, що люди відмовляються від свого суверенітету, бо не можуть жодним чином налагодити стосунки між собою, а от дядько, який отримує від них суверенітет (тобто право вказувати їм, що робити), він знає, як треба. Особливо кондова (гоббсівська) версія цієї конструкції передбачає, що люди взагалі рідкісні козли і тільки дай їм волю, як вони... Загалом, людям потрібна якась третя сторона, яка ними керуватиме.

Але сам факт існування інтернет-аукціону (як, втім, і інших простих спостережень за реальністю) спростовує ці теорії. Адже якщо людина завжди надає перевагу обдурюванню іншої людини, то ніякого інтернет-аукціону просто не може виникнути. На відміну від звичної реальності, де, на думку прихильників шкільної версії суспільного договору, порядок забезпечує наявність міліціонера, в інтернеті міліціонерів немає. В угоди вступають абсолютно незнайомі люди, які існують, власне, у вигляді акаунтів, яких, знову ж таки, за належної спритності, може бути кілька. Ну так, ви реєструєте свою фізичну адресу, за якою вам прийде фізичний лист із кодом для підтвердження акаунту, але чи здатне це зупинити людину і особливо «нашу людину»? Та він зламає поштову скриньку, підкупить листоношу, заведе собі сотню квартир, тільки щоб грабувати вас через інтернет-аукціон. І ось приходите ви до нього за цією адресою, а він вам скаже, що це хтось дізнався його адресу, від його імені зареєструвався тут і почав. Загалом, з погляду суспільного договору, інтернет-аукціонів просто не може бути. А вони є.

Я не збираюся, як багато хто, напевно, зараз подумав, доводити, що «люди — добрі». Я лише хочу сказати, що теорія суспільного договору виходить із посилки, що «люди — злі». Не кажучи вже про те, що вони клінічні дебіли, не здатні до взаємодії. Реальність же, очевидно, полягає в тому, що люди різні. Бувають вони, як мінімум, добрими й злими, включаючи й інші різновиди, і все це — залежно від ситуації. І грабувати ближнього — це не природа людини, обмежена лише міліціонером, а можливість, використання якої, окрім моралі, визначає категорія «вигідно — не вигідно» з усіма наслідками.

Ось приклад: «наші люди» на зорі інтернету вважали грабіж ближнього (точніше — дальнього) прибутковою справою, яка того варта. Тоді інтернетом користувалося ще дуже мало «наших людей». Відповіддю на розбій стало небажання великих сервісів на кшталт того ж eBay і PayPal мати справу з «нашими людьми». І коли інтернет стали використовувати не лише розбійники, а й самі що ні на є лохи, виявилося, що розбій створив таку репутацію, від якої тепер страждають усі, кого вдасться ідентифікувати як «нашу людину». Я не буду нічого казати про справедливість таких заходів, я лише скажу, що, як бачимо, репутація не тільки існує, але й є, очевидно, найефективнішим способом оцінки ризику. Ну, а той, хто не здатний підтримувати певну репутацію, просто вилітає із процесу без жодного міліціонера, делегування суверенітету та суспільного договору.