Загалом кажучи, у «нормальній» економіці не може бути ситуації, коли б ціни зростали на все одночасно. Скажімо, якщо з якихось об’єктивних причин зростають ціни на товари, від споживання яких важко відмовитися в середньостроковій перспективі (наприклад, на бензин), — це означає, що споживання інших товарів скоротиться, люди почнуть економити, аби вистачило на важливіше. Коли ціни зростають на все підряд — це означає, що уряд друкує гроші.
Інфляція не лише перерозподіляє блага на користь перших отримувачів нової грошової маси — вона ще й сповільнює та спотворює процеси саморегуляції економіки. Збиткові бізнеси продовжують працювати, оскільки завдяки інфляції в них з’являється видимість прибутку.
Якби якимось дивом наш уряд позбувся всіх можливостей виробляти та позичати гроші, то через рік у нас була б революція, а через десять — Гонконг із Сінгапуром.
Як висновок цієї нотатки: дешевизна життя не залежить від політичного ладу, демократії чи автократії, не залежить від звичок споживання і навіть не залежить від культури. Дешеве життя буде в тій країні, де уряд не суєтиться — там, де підприємці тривалий час працюють спокійно й можуть прогнозувати свою діяльність.