[]{#housealwayswin label=“housealwayswin”}
Саме так само неможливо заборонити людську жадібність, дурість і самовпевненість. Держава тут абсолютно безсила. Більше того, як це зазвичай буває, заборона якихось форм діяльності, що заробляють на людській дурість, призводить до наслідків гірших, ніж сама ця діяльність, — адже за незмінної дурності ризики зростають, а отже, зростають і втрати. Шахраї завжди знайдуть шляхи до серця довірливих громадян, способи «порівняно чесного відбирання грошових знаків» удосконалюватимуться. Краще, щоб вони це робили легально і простими способами — як, наприклад, казино.
Загалом, усі спроби захиститися від реальності зазвичай призводять до результатів, протилежних очікуваним. Замість того щоб люди вчилися на своїх і чужих помилках, робили висновки й надалі поводилися обережніше, держава намагається вчинити так, ніби нічого не сталося. Класична ідея такого роду — це страхування банківських вкладів і різного роду державні гарантії, що надаються вкладникам. Нині українські профспілки, передчуваючи обвал МММ, занепокоїлися цим питанням. Вони пропонують «покращити, поглибити і розширити» ці гарантії, довівши їх до того маразму, що існує в країнах ЄС і США. Тобто люди, які вклали гроші в поганий банк, і люди, які вклали в хороший, ризикують однаково. Банкіру немає жодного сенсу вести бізнес добре — вкладники не покарають поганого банкіра, пішовши від нього, адже держава заохочує вкладників бути тупими баранами і не цікавитися, наскільки хороший той чи інший банк. Ще гірше те, що, оскільки держава сама не створює нічого корисного, державні гарантії є не що інше, як наші податки. Тобто це ми платимо тупим вкладникам і заохочуємо поганих банкірів. Наприклад, у разі краху МММ різні державні фонди й гарантії означають, що це ми будемо платити вкладникам МММ. Тобто держава каратиме тих, хто виявив здоровий глузд і не брав участі в піраміді, і заохочуватиме тих, хто вклав гроші в МММ.
Ну й, звісно, від будь-яких заборон виграє репресивний апарат держави, а отже, корупція й організована злочинність. Тому, повертаючись до нашої теми, найкраще, що можна зробити з МММ, — залишити все, як є.
Єдине, на що мені хотілося б звернути увагу як на «спосіб вирішення проблеми», — це можливості, які відкриває договір парі. Не знаю, наскільки широко він застосовується в українській практиці, але, по суті, у разі МММ і банківських вкладів ми маємо справу з парі. Причому це не гра, а саме парі, адже в грі має значення майстерність учасників, а тут вона значення не має. Ні Мавроді, ні банкір не знають, коли саме впаде МММ або коли збанкрутує банк. Думаю, «суспільство в цілому» тільки виграло б від того, щоб юристи розглядали угоди в грошових пірамідах як парі.