Як відомо, держава і корпорація дуже схожі між собою. І те, й інше — певна абстракція, папірчик із печаткою, який, тим не менш, живе своїм життям, іноді вельми нешутливо. Однак головна схожість корпорації та держави полягає в організації, що має вигляд ієрархії. Для держав це правило дотримується завжди, для корпорацій — у переважній більшості випадків, якщо абстрагуватися від спроб інновацій у цій сфері.
Так от, ієрархічна організація породжує всім добре знайомий бюрократизм, рівною мірою властивий і державі, і корпораціям. Причина в тому, що всі ці відділи, напрямки, міністерства, комітети та інші підрозділи, з яких складається ієрархія, ніяк безпосередньо не зацікавлені в кінцевому продукті. Вони зацікавлені виключно й тільки в своїй звітності. Ці люди працюють для задоволення начальства, а не для того, щоб продати більше товарів кращої якості. Якщо ви, до того ж, живете в країні, як-от Україна, де держава довго й ефективно бореться з конкуренцією, то різниці між якоюсь «ВОЛЕЮ-кабель», «Київстаром», ЖЕКом чи якоюсь іншою держконторою ви майже не відчуєте. Ви в рівній мірі не зможете додзвонитися до цих контор, а коли додзвонитесь (your call is very important to us, please, hold), вони в рівній мірі з усіх сил намагатимуться нічого не робити у відповідь на ваші прохання. Причина очевидна — людям, з якими ви там спілкуєтеся, немає до вас жодного діла, їм є діло виключно до начальства і звітності. Вам пощастить тільки в тому разі, якщо інтереси звітності або поточні «бзики» начальства раптом збіжаться з вашими бажаннями.
Усе це дає підстави багатьом людям відносити негативні властивості держави на рахунок «вічного бюрократизму», що властивий усім ієрархіям, навіть цілком приватним корпораціям, і на цій підставі ставитися до держави як до неминучого зла на кшталт поганого погоди.
Тим часом, існує щонайменше три, м’яко кажучи, великі відмінності, які роблять порівняння держави з корпорацією некоректним.
По-перше, держава, на відміну від корпорації, не може юридично збанкрутувати. Тобто фактичні банкрутства, коли інвестори намагаються повернути свої грошики, трапляються часто, але наслідки бувають тільки у вигляді зміни державного начальства. Справжнє банкрутство з розпродажем майна та ліквідацією контори або купівлі її по частинах іншими суб’єктами ринку тут неможливе. Ніякого зовнішнього начальства над державою не існує, немає жодних процедур визнання банкрутства та оформлення його результатів. Гірше того, оскільки реальність нікуди не подінеться і неможливість відповідати за зобов’язаннями завжди має певні наслідки, навіть якщо не існує «легальних» процедур, то у випадку держав банкрутство виливається в різні закулісні угоди, за які все одно розраховуються платники податків.
По-друге, у випадку держави незрозуміло, що таке прибуток. Для корпорації це (приміром) прибуток власників акцій, а що це для держави? Які критерії успішності діяльності держави? Їх просто не існує. Зростання ВВП може свідчити про зростання національного багатства, а може й відображати зростання цін або зміну державних витрат. Наприклад, великі військові замовлення відобразяться на зростанні ВВП, але яка від них реальна користь? Тобто у випадку держави порочний принцип роботи заради звітності помножено в десятки разів.
Ну й, нарешті, по-третє, найголовніше. Споживач корпорації може обрати продукцію іншої корпорації. Інвестор може продати акції, якщо його не влаштовують перспективи. Нічого цього з державою зробити не можна. Погану корпорацію «карає ринок», просто кажучи — люди, які перестають купувати її продукцію. Це неминуче трапляється з усіма «поганими» корпораціями. Саме з цієї причини корпорації так занепокоєні проблемами, які створює їм власна ієрархічність, і саме тому вони постійно вигадують різні способи мінімізувати її наслідки. Держава ж чинить просто. Ви зобов’язані споживати те, що вона виробляє. Вона карає вас, якщо ви чините інакше.
Загалом, можна сказати, що держави й корпорації схожі між собою й страждають від бюрократизму. Правда, наслідки цих страждань зовсім різні. У випадку корпорації страждання клієнтів неминуче призводять до страждань корпорацій. У випадку держави страждання клієнтів залишаються стражданнями клієнтів. Порівнювати держави й корпорації можна буде тоді, коли витрати на зміну держави будуть порівнянні з витратами на зміну інтернет-провайдера. Дотепер говорити нічого.