У мене на полиці є книжечка «Словник оманливих друзів перекладача». Я не перекладач, але мені завжди було цікаво заглядати в цю книжечку — ще раз переконатися, наскільки важливими для розуміння інформації є найрізноманітніші деталі. І, перш за все, етимологія та конотації (якщо говорити про слова) і контекст (якщо говорити про слова в тексті).
Думаю, будь-хто, хто може назвати себе лібертаріанцем, неодноразово брав участь у суперечках про добровільність. Це одне з ключових понять для розуміння основ економіки (добровільний обмін), принципу неагресії тощо. Лібертаріанство неможливе без чіткого розуміння меж між добровільним і примусовим.
Знову ж таки, думаю, не помилюся, якщо скажу, що дискусії такого роду (якщо навіть виключити звичайний тролінг), зазвичай, м’яко кажучи, непрості. Причин тут багато — від нерозуміння рівня абстрагування, на якому робляться твердження, до банальної «радянської спадщини» в голові. Але є одна причина, про яку я хочу трохи поговорити, і вона пов’язана з перекладом та конотаціями.
Не секрет, що більшість економічної та лібертаріанської літератури написана англійською мовою. І в ній слово «добровільний» виглядає як «voluntary». Конотації цих слів різні, «voluntary» не можна точно перекласти українською (звідси й окремо стоїть «волюнтаризм»). Можна сказати «добровільний», «за волею», «за бажанням», але однозначної відповідності немає. Зазвичай перекладають словом «добровільний», але, як мені здається, це слово є однією з причин проблем і помилок. Справа в тому, що в «добровільному» часто акцент робиться не на «волі», а на «добрі». «Пішов добровольцем», «добровільно здався» — тут явно присутній акцент не на «волі», а на тому, що вона «добра», тобто людина начебто робить послугу іншим, приносить, так би мовити, добродійством. Тим часом, у тому ж слові «volunteer» звучить інший відтінок: людина бере участь у тому, що збігається з її цілями, у разі війни, наприклад, відправляється на війну, тому що прагне цієї мети — в цьому полягає її воля.
Наведу приклад того, як розуміння різниці між «добровільний» і «voluntary» може полегшити суперечку. Ось вам стандартний, що вже стерся від частого вживання, тезис: людина, яка купує щось (тобто бере участь в обміні), робить це не добровільно, а, наприклад, під впливом реклами (інший поширений варіант — робітник продає свою працю «під загрозою голоду»). «Добровільність» для тих, хто використовує цей тезис, означає якусь дівственну чистоту і незатьмареність мотивів суб’єкта. Тобто, якщо він купив «Кока-колу», помедитувавши перед цим три дні, — це добровільно, а якщо раптом побачив перед цим рекламу, то все, кінець справі. А отже, «добровільного обміну не існує» і вся економічна наука йде прахом. З робітником, що «продає працю» під загрозою голоду все ще гірше, і, власне, ні економісти, ні лібертаріанці нічого не розуміють, відірвані від життя і повні утопісти.
Тим часом, економіка, право, а за ними й «лібертаріанство» говорять про voluntary, що в даному випадку можна перекласти як «за бажанням». Якщо ви заміните «добровільно» на «за бажанням», то вставити в міркування рекламу чи голод-не-тітку буде значно важче.
Справді, закономірності, які виникають під час voluntary обмінів, аж ніяк не залежать від того, чи були ці обміни проведені «під впливом» голоду, холоду, реклами, думки сусіда дядька Колі чи тітки з Житомира. І цілком очевидно, чому. Право та економіка вивчають те, що лежить між людьми, а не самих людей. Ніхто не може знати, під впливом яких факторів та чи інша людина чинить так, а не інакше. Ми бачимо лише вчинки інших, і це взаємне бачення вчинків одне одного та реакція на них і лежить в основі того, що називається «соціальним порядком» з усіма його складними інститутами та закономірностями.
Коли ці вчинки вчиняються «за бажанням» людини, а не з примусу іншої людини, соціальний порядок розширюється (люди задовольняють свої бажання, якими вони їх бачать у даний момент, задовольняючи бажання інших і будуючи свої плани з розрахунку на те, що такий порядок збережеться), кількість зв’язків і складність порядків зростає, а отже, зростають можливості людей і багатство «суспільства в цілому». З цих причин розмежування добровільного і примусового має таке значення, і так важлива точність у розумінні цих слів.
Тепер зовсім трохи про інше слово — про «діяльність». У російській мові «деятельность» зазвичай асоціюється з досить-таки розгорнутим планом та його практичною реалізацією. Зазвичай вам не спадає на думку назвати «діяльністю», скажімо, купівлю в магазині. Ось сам магазин — це діяльність, і ще яка. А разова купівля в ньому — ні.
Ви вже здогадалися, що йтиметься про всіх відому книгу і ту просту проблему, що називається вона Human Action, і сам автор пише там про action, а не про «діяльність». Здавалося б, action правильніше було б перекласти як «дію». Але тут знову заковінка, бо «дія» в українській мові — це щось зовсім коротке, часто нерефлексоване, це фактично неподільна одиниця, ніби підняти руку. Загалом, переклали як «діяльність», але реальний сенс все-таки десь посередині між «дією» і «діяльністю». Зрозуміло, що можна всім показувати цитату з цієї книги з визначенням «діяльності», але це, як мені здається, не найкращий вихід — у вас це не завжди вийде. А ось якщо пам’ятати про те, що слова «діяльність» і, тим більше, «дія» описують не зовсім те, що мав на увазі Мізес, можна уникнути різних неприємних ситуацій у дискусіях з цього приводу.