Коли ви міняєте зерно на сніп, кравець міняє сорочки на сніп, а пекар міняє на сніп хліб, у вашій громаді з’являється «ціна» — мінова вартість товару, виражена в одиницях іншого товару, які ми називаємо грошима. Власне, поява ціни — це перша й головна умова використання грошей.
У розумінні ціни як явища найважливіше, мабуть, усвідомити, що ціна — відносна. Якщо я скажу, що буханка хліба коштує 100 гривень, ця інформація нічого не означатиме без знання того, скільки коштують інші товари. Поки я пишу ці рядки, 100 гривень за буханку здається «дорого», бо я знаю ціни на інші речі. Саме це знання дозволяє мені судити про «дорожнечу» — звісно, теж відносну. Але в недалекому майбутньому цілком може статися, що 100 гривень за буханку буде вже «нормальною» ціною. Не існує жодної сферичної ціни у вакуумі. Ціна існує лише як частина цінової сітки, і це необхідно пам’ятати.
Із ціновою сіткою пов’язана ще одна обставина. Коли ми бачимо ціни в одиницях грошового товару, треба пам’ятати: насправді ми обмінюємо одні товари на інші. Гроші — це просто посередник. Здається, що це очевидно, але тільки здається. Звичка міркувати про соціальні явища поза закономірностями й контекстом людської діяльності призводить до того, що питання «скільки коштує золото за золотого стандарту» ставить багатьох у глухий кут. Якщо ви розумієте, як це все працює, то легко відповісте: міра золота коштує стільки, на скільки одиниць іншого товару можна її обміняти.
Здатність грошей робити «видимою» мінову сітку обміну товарами дозволяє нам обирати напрямок наших зусиль. Якщо, приміром, за заметку платять 300–400 гривень і ви відчуваєте, що можете писати пару-трійку заметок на день, — журналістика ваш вибір.
Ціни роблять видимою і механіку попиту та пропозиції. Якщо якийсь товар почали виробляти в надлишку (зросла пропозиція) або люди перестали ним цікавитися (впав попит), ціна на нього впаде. Ця динаміка означає, що юнакові, який обдумує життя, краще зайнятися виробництвом якогось іншого товару. В економіці, мабуть, немає важливішого й всеохопнішого механізму регулювання — для «суспільства в цілому» попит і пропозиція єдиний «раціональний» спосіб розподілу тих рідкісних ресурсів, що є в людей.