Третє, теж досить погано розуміють. Гроші не існують окремо від пов’язаних з ними явищ і окремо від решти економіки. Який-небудь мандрівник у часі, що потрапив у XIX століття з вінчестером, забитим біткоінами, опиниться там бідним. Гроші змінюються і розвиваються разом з економікою, вони невіддільні від її інфраструктури та практик. Скажімо, металеві гроші значною мірою слугували поштовхом для виникнення банків; у свою чергу, цей інститут породив явище регулярного кредиту та процентної ставки. «Майбутнє», як основна частина людської діяльності, інституціоналізувалося у вигляді грошового кредиту, ф’ючерсних угод та численних форм зобов’язань. Це не означає, що до цього не існувало кредиту та процентної ставки — вони існували з моменту появи (соціальної) людини, — просто ці речі «проявилися», вони стали спостережуваними та «вимірюваними».
Нерозуміння цього наочно проявилося у спробах розібратися, чи є біткоін грошима. Деякі економісти шукали (і досі шукають) «самостійну цінність» біткоіна та виявили її в «платіжній системі». Нібито, біткоін — це ще й платіжна система, і тому він має «самостійну цінність». Але паперові гроші — це теж платіжна система, та й металеві, взагалі-то, теж. Поширеність цих грошей, тобто їхня «грошовість» як товару, нерозривно пов’язана з можливостями, які чомусь сприймаються як додаткові та необов’язкові бонуси, що не стосуються грошей як таких. Те, що золото можна покласти в банк в одному місті, а забрати в іншому, є невід’ємною частиною «металевого стандарту», як масової, популярної форми грошей. Біткоін теж не існує «сам по собі». Він є грошима не тому, що він є платіжною системою та технологією блокчейну, а внаслідок того, що ці його особливості дозволяють людям використовувати його як гроші. А роблять вони це тому, що це дає змогу платити один одному напряму, оминаючи банки, податкові та інші органи, а також купувати товари на криміналізованих державою ринках — як-от ринки наркотиків, зброї, проституції та порнографії.
Наведу ще приклади. Формально одна й та сама грошова одиниця в різних умовах може відігравати різну роль. Наприклад, готівковий долар в Україні у 90-х відіграв роль «чесних грошей», що забезпечили грошовий розрахунок та виживання українців. Його кількість була невеликою, не існувало централізованих та контрольованих джерел «емісії» — у нашому випадку це був приплив долара з-за кордону, який теж був незначним. Той самий долар у той самий час у США був звичайною інфляційною валютою (до 1996-го історія «укролара» закінчилася). Інший класичний приклад — це «готівкові» та «безготівкові» гроші в часи СРСР (та й зараз), коли емісія проводилася в безготівкових грошах (і вони були в усіх), а споживання здійснювалося переважно в готівкових (яких ні в кого не було). Економічно долар у США та долар в Україні на початку 90-х, а також готівковий і безготівковий радянський і пострадянський рубль — це чотири різні валюти.