Отже, ми встановили, що всі держави функціонують за принципом «спільного казана», що дозволяє їм фінансувати не надто корисну і навіть шкідливу діяльність, а головне — самостійно визначати, на що витратити наші з вами гроші.
Принцип спільного казана можна вважати, певною мірою, невідворотним злом, яке можна було терпіти, оскільки йому не було технологічної альтернативи. Тепер така альтернатива є, і називається вона інтернет.
Правильно поставлене питання
У розумінні багатьох речей дуже важливу роль відіграє правильна постановка проблеми. Ось скажіть, вважаєте ви необхідним, скажімо, державне ліцензування підприємницької діяльності? Можливо, що вважаєте. А тепер поставимо питання інакше — чи згодні ви самі платити за існування цього ліцензування? Тобто, платити добровільно саме на ці цілі? Скоріше за все, ні. Якби у вас була можливість, ви б не платили за фінансування державного ліцензування, хоча, загалом-то, вважаєте його корисним.
Принцип спільного казана змушує нас вважати деякі явно непотрібні види діяльності «загалом-то» корисними. Адже невідомо, хто конкретно за них платить, оскільки платять «всі разом». Але ось біда — «послугу», за яку платять «всі разом», завжди отримує конкретна людина. І вона стикається з купою проблем, які їй особисто абсолютно не потрібні і за які вона не віддала б і ламаного шеляга. І так відбувається практично завжди. Діяльність, яку загалом-то вважають корисною, у своїй конкретній реалізації часто буває шкідливою, а майже завжди — просто нікому не потрібною.
Є лише один спосіб уникнути цього — платити самому за те, що необхідно.
Інтернет
У цьому записі я не буду говорити про те, які принципи повинні лежати в основі існування держави проектів і як перейти до неї з нинішнього стану. Також не буду говорити й про те, чому цей тип держави, який стає абсолютно реалістичним завдяки наявності необхідних технологій, вкрай необхідний саме Україні і чому можливий саме тут. Поки зупинимося на самому принципі держави проектів і порівняємо його з державою бюджету.
Для початку зазначимо, що, власне, змінює інтернет у спілкуванні держави і громадянина. Отже, інтернет забезпечує постійний доступ до великих обсягів інформації. Доступ можна отримати у зручний для користувача час, існують порівняно зручні інструменти пошуку.
Інтернет дозволяє постійно обговорювати певну діяльність, формувати групи зацікавлених осіб і поширювати інформацію про цю діяльність, знову-таки, у зручний для учасників процесу час.
Інтернет дозволяє платити у зручний для користувача час, а також повертати свої гроші.
Інтернет дозволяє проводити ту чи іншу діяльність онлайн, наприклад, відстежувати виконання того чи іншого бюджету і безпосередньо виконувати бюджет.
Проекти
Скажіть, чи потрібне вам якесь там міністерство транспорту? Скоріше за все, ні. А чи потрібна вам та діяльність, яка випадково перебуває у його віданні? Можливо, деяка діяльність є корисною і необхідною. Тоді чому ви платите «за міністерство», а не за його діяльність? Точніше, чому у вас немає вибору серед набору діяльностей, якими зайнята ця шановна установа? І взагалі — чому воно саме придумує, чим би йому зайнятися?
Пріоритет структури над діяльністю характерний для держави «спільного казана», коли ми платимо «взагалі» за існування структур, які можуть здійснювати будь-яку діяльність.
Пріоритет діяльності перед структурою реалізований у проектному принципі. Проекти мають початок і кінець, чіткі цілі та засоби їх реалізації, і, нарешті, вони мають бюджет. Структури створюються для виконання конкретних проектів і ліквідуються після їх завершення.
Держава проектів
Отже, уявімо собі ситуацію, коли партії, замість своїх дурних програм, які, як ми пам’ятаємо, «ніхто не читає», пропонують народові набір проектів державної діяльності. Пропонують їх до виборів, і в разі перемоги на виборах ці проекти починають реалізовуватися.
Проекти існують у вигляді сайтів, на яких повністю розписані самі проекти та їхні бюджети. Сайти, повторю, створюються до виборів, що дає можливість усім охочим ознайомитися з проектом, обговорити його, покритикувати тощо.
Якщо партія перемогла, її проекти відкриваються для фінансування. Тобто зацікавлені особи переказують на сайт гроші, доки не буде сформовано бюджет (це легко відстежувати онлайн). У разі «недофінансування» гроші повертаються назад і проект не реалізується.
Як я вже говорив, зараз я не буду розглядати організацію такої держави. Хочу зазначити лише три найважливіші моменти, які справді внесуть більшу ясність. Перший полягає в тому, що платниками у такій системі повинні бути лише приватні особи. Корпорації (тобто юридичні особи) не повинні платити жодних податків. Другий момент полягає в тому, що кількість голосів, яку має громадянин на виборах, залежить від відсотка доходу, який він витратив на фінансування проектів. Третій момент: плата за проекти — добровільна справа.
Тепер давайте просто порівняємо властивості держави проектів і держави бюджету. Пишу перше, що спадає на думку, ймовірно, можливі й інші позиції для порівняння. (Див. таблицю на наступній сторінці)
| Держава бюджету | Держава проектів | |
|---|---|---|
| Поява діяльності | Визначається державою самостійно, виходячи з можливостей «спільного казана». | Необхідний успішно реалізований проект |
| Ліквідація діяльності | Випадковим чином, виходячи з можливостей «спільного казана» та політичних міркувань. | Ліквідується невдала діяльність (що не зібрала необхідний бюджет) |
| Пріоритети | Важливо «актуальне», «головне», зрозуміле виборцю | Важливо все |
| Тривалість діяльності та контроль за нею | Нікому не потрібна діяльність може тривати роками. Потрібна може бути ліквідована з політичних міркувань. | Постійна діяльність (наприклад, патентна справа) може існувати у вигляді набору оновлюваних проектів. Необхідність відновлення проекту призводить до вдосконалення діяльності та забезпечення контролю за нею. |
| Порядок фінансування | Гроші платників податків безповоротно зникають у «спільному казані». | У разі «недофінансування» проекту гроші повертаються |
| Актуальність діяльності | Для тих, хто вважає можливим скористатися частиною коштів «спільного казана» | Для тих, хто вважає таку діяльність необхідною (сам платить за неї) |
| Основний інструмент контролю | Скандал | Повний доступ до інформації на рівні планування та реалізації. Можливість обговорення, коригування тощо |
| Якість діяльності | Вразливість у дрібницях, які можуть погубити спочатку корисне починання. | Усі дрібниці видно заздалегідь. |
| Визначення цілей та засобів діяльності | Чиновники | Громадяни |
| Компетентність | Випадковим чином | Компетентні громадяни, експерти та політичні конкуренти легко відстежують «свої» напрямки. |
| Обсяг держави | Постійно зростає | Залежить від кількості зайнятих у проектах. |